Выдайте свидетельство о праве на наследство (письменно)

Вроде «Неприкасаемые»

Мода брюк женских Коко Шанель

Держи
Творчість українського народу надзвичайно багата і різноманітна, яке відбивається у великій кількості жанрів національного фольклору і багатстві нашої мови. Вивчення народних творів дає можливість добре зрозуміти життя наших предків і досягти своїм поглядом стародавні історичні події, до яких був причетний український народ. Народна творчість є справжньою скарбницею, в якій кожен зможе знайти що для нього цікаво і важливо, що його хвилює або обурює.

Фольклор, як і художню літературу умовно поділяють на три види – драму, епос і лірику. Навіть найвідоміші дослідники не можуть визначити, який з цих видів виник раніше і, взагалі, в яких умовах вони з’явилися. Для нас, справжніх українців і сучасних людей важлива будь-які твори національного українського фольклору. В кожному з них ми маємо змогу знайти наснагу, натхнення і джерело народної мудрості. Адже усі ми своє життя починали однаково – слухали мамині колискові і казки, пізніше насолоджувалися народними творами у школі, а згодом пізнавали життя народу зі стародавніх літературних та пісенних творів. Особисто я добре пам’ятаю казки, які у дитинстві мені розповідала не тільки мама, а бабуся і дідусь.

Для багатьох слово «казка» є синонімом слова «вигадка» або навіть «нісенітниця». Воно й не дивно, тому що цей літературний жанр передбачає, що автор (оповідач) і читач (слухач) сприймають переказні події, як неймовірні, чарівні, нереальні. Особисто я не вважаю, що казка – це суто дитячий фольклор, адже кожна казка нашого дитинства дорослішає разом з нами, змінюється тільки її сприйняття…

Стихотворение написано в 1835 году. Человек для Ф. И. Тютчева такая же тайна, как природа. Перед поэтом встает вопрос о соотношении природы и человека. Человек — существо мыслящее. Благодаря тому что он наделен разумом, он выделен из природы. В стихотворении «С поляны коршун поднялся» человеческая мысль неудержимо стремится постичь неизведанное, однако ей никак невозможно выйти за пределы «земного круга» . Для разума человека есть граница, предо­пределенная и неизбежная. Вид коршуна, поднявшегося с поля и исчезнувшего в небе, наводит поэта на такие думы: «Природа-мать ему дала / Два мощных, два живых крыла — / А я здесь в поте и в пыли, / Я, царь земли, прирос к земли!.. »
С этим стихотворением Ф. И. Тютчева созвучен переведенный им монолог Фауста из сцены «У ворот» , в котором говорится о присущем природе человека стремлении «ввысь и вдаль» . И характерно, что пробуждение этого врожденного в нем чувства герой трагедии Гете связывает с образами птиц: звенящего в небе жаворонка, парящего над вершинами деревьев орла или спе­шащего на родину журавля.