Укажите, с каким сражением связано первое использование танков: 1) на сомме 2)у камбре 3)под амьеном 4)при лисе

Если все моря были одно море, какое великое море, что бы быть! если все деревья были одного дерева, какое большое дерево, что бы быть! и если все топоры были один топор, какой большой топор, что бы быть! и если бы все мужчины были одного человека, какой великий человек, что бы быть! и если великий муж взял большой топор, и срубил большое дерево, и пусть в большое море, какая splish-всплеск, что будет!

Битва на сомме правильно))

Царская благодарность Первый документ, подтверждающий, что Сусанин существовал и на самом деле вел себе геройски, появился спустя семь лет после его смерти (если таковая была). Поздней осенью 1619 года царь Михаил I прибыл в родные края, и здесь, как гласит предание, перед ним на колени пал зять Сусанина Богдан Сабинин, осмелившись поведать правителю о подвигах своего покойного тестя. Через некоторое время царь велел составить грамоту, то есть своего рода заявление, в котором говорилось, что «в те поры приходили в Костромской уезд польские и литовские люди», они схватили Сусанина и «пытали великими, немереными пытками и пытали у него, где в те поры Мы, Великий Государь, Царь и Великий Князь Михайло Федорович всея Руси, были и он, Иван, ведая про нас, Великого Государя, где мы в те поры были, терпя от тех польских и литовских людей немереные пытки, про нас, Великого Государя, тем польским и литовским людям не сказал, а польские и литовские люди замучили его до смерти». История о смерти тестя сыграла Сабинину на руку. Благодаря царской грамоте Сусанин был не только провозглашен героем и мучеником за царя, но и получил половину деревни Деревеньки. Царь освободил потомков Сусанина от податей и воинской повинности, и никаким властям не было позволено без ведома государя вмешиваться в их дела. Таких прав не было у самых выдающихся аристократических родов. Потомки Сусанина начали злоупотреблять своими привилегиями, а их деревня стала пристанищем беглых крепостных крестьян.

Задачами революции было установление гражданских прав и свобод. 24 февраля 1848 года в отречение от престола некогда либерального короля Луи-Филиппа I и провозглашение Второй республики. В президенты нового государства был избран в дальнейшем ходе революции, после подавления социал-революционного восстания в июне 1848, племянник Наполеона Бонапарта Луи-Наполеон Бонапарт.

Цікаве - Видатні люди - Люди в погонах

Петро Сагайдачний — творець Війська Запорізького

27 Жовтня 2008, 00:00 , Переглядів: 14716

Сагайдачний

Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію...

Петро Конашевич Сагайдачний (1570—1622) народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (Самбірський район Львівської області) в шляхетській православній сім’ї. Він вів свій рід із дрібної шляхти Попелей-Конашевичів. Навчався в Острозькій школі на Волині. Після випуску переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім учителем, а також помічником київського судді Івана Аксака.

Військовому мистецтву Сагайдачний навчався у Самійла Кішки. "Від молодих нігтів,— за запевненнями біографів,— навчився він натягувати лук, проводити день за днем у сідлі, з труднощами боротися силою свого характеру; легко переносив він втрати, голод і працю, не боявся ворога і під час небезпеки проявляв відчайдушну хоробрість".

У кінці XVI — на початку XVII сторіччя очолив Запорізьку Січ, стає кошовим отаманом. Під проводом його запорожці в 1605 році взяли турецьку фортецю Варну, в 1614-му — Синоп, а в 1616-му — Кафу (Феодосію), спалили турецький флот і звільнили безліч християнських невільників. Прийнявши булаву з рук народу і війська, Сагайдачний назвав себе гетьманом обох сторін Дніпра і Війська Запорізького; його приклад наслідували полковники й сотники, і козаки малоруські почали називатися запорожцями. Ця назва відрізняла полки, віддані гетьманові й вітчизні, від полків, які були віддані магнатам і Польщі.

Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію (ввів армійську дисципліну і розробив тактику бою, властиву саме козакам), що дало йому можливість воювати з переважаючою кількістю турецької армії. Сильна армія козаків дозволила Сагайдачному вести переговори на рівних із польським королем. Армія запорізьких козаків свого часу була щитом, який защищав східні кордони Польщі від турків і Москви. Своє легендарне прізвисько Сагайдачний дістав завдяки умінню влучно стріляти з лука (Сагайдак — сагайдак для стріл).

Славу полководця Сагайдачний здобув у двох походах: московському 1617—1618 років і турецькому — 1621-го. У 1618 році поляки звернулися до Сагайдачного з проханням допомогти королю Владиславу, котрий вирушив під Москву. З 20 000 козаків Сагайдачний здобув Ливни і Єльци, розбив московські ополчення Пожарського й Волконського і вивів Владислава зі скрутного становища. З усім Військом Запорізьким Сагайдачний вступив до Київського (Богоявленського) братства. І хоча його створили без дозволу короля, братство не насмілювалися заборонити, побоюючись козацтва. У 1620 році Сагайдачний переконав єрусалимського патріарха Феофана, що повертався з Москви, відновити православну ієрархію, знищену унією.

У тому ж році розпочалася війна з Туреччиною. Польський гетьман Жолкевський вирішив іти до Стамбула через Молдавію, але програв битву під Цецорою і сам загинув у бою. Загинув там і батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький, а сам Богдан потрапив у полон. Тоді польський король покликав на допомогу запорожців, і Сагайдачний привів на Дністер величезну армію — 41 000 кінноти і артилерію з 22 гармат. У 1621 році відбулася знаменита Хотинська битва; турки змушені були укласти не вигідний для них мир, а Сагайдачний одержав з рук королевича Владислава в нагороду за успішні дії під Хотином меч, інкрустований золотом і діамантами з зображенням алегоричних сцен суду над Соломоном і бою античних воїнів. Вручення Сагайдачному меча майбутнім королем Польщі згідно з тодішнім звичаєм означало визнання високого суспільно-правового стану козацького гетьмана і очолюваного ним Війська Запорізького. Відтепер за козаками визнавали права лицарського люду українських воєводств Речі Посполитої. Вручена зброя як найголовніший лицарський символ на довгі роки стала своєрідною охоронною грамотою для козацтва. Зберігається цей меч у Краківському Вавеле, в Державній колекції мистецтв, під інвентарним номером з назвою "Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького". Мабуть, після смерті гетьмана його меч потрапив у Скарб Коронний у Варшаві, а вже звідти перейшов у власність династії Ваза.

Після Хотинського миру поляки зобов’язалися приборкати свавілля козаків і не допускати їх напади на Туреччину. Глибоко обурені умовами Хотинського миру, козаки не дозволили себе обеззброїти і організовано пішли з-під Хотина на Запоріжжя. Сагайдачний був тяжко поранений під Хотином, і 20 квітня 1622 року його наздогнала смерть від отриманих ран. Похований у Києві, в Братському монастирі.

Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.

Теги: історія, біографія, сагайдачний