Які особисті якості Петра першого впливали на його діяльність?
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»
C середины 80-х годов обстановка в ГДР становится все менее спокойной. В то время как в СССР проводится политика перестройки, руководство ГДР продолжает игнорировать веление времени. Оппозиция по-прежнему подвергается преследованиям. Число тех, кто решил как можно скорее покинуть ГДР, неудержимо растет. В середине августа 1989 года около 600 туристов из ГДР, проводивших отпуск в Венгрии, бегут в Австрию. Венгерские пограничники не пытаются предотвратить побег. Более того, Будапешт поднимает "железный занавес" и разрешает гражданам ГДР свободный выезд на Запад.
Руководство СЕПГ пытается перекрыть поток туристов в Венгрию. После этого тысячи граждан ГДР, пытаясь добиться выезда на Запад, начинают осаждать дипломатические представительства ФРГ в Праге и Варшаве. В конце сентября глава МИДа ФРГ Ганс-Дитрих Геншер вылетает в Прагу. Тысячам граждан ГДР, собравшимся у посольства Федеративной Республики, он сообщает, что им разрешен выезд на Запад. Получают такое разрешение и беженцы, укрывшиеся в западногерманском посольстве в Варшаве.