Які повноваження у Геліея ?
Які повноваження у Буле?
Які повноваження у Еклезія

Признаки государства:
территория, закон, казна, столица, правитель, армия

США занимают исключительное положение на международных рынках. На их долю приходится большая по сравнению с любой другой страной часть вывоза товаров, услуг и капитала. При этом американской хозяйство не относится к экспортно-ориентированным. Экспорт товаров по сравнению с другими странами имеет невысокий удельный вес в национальном производстве. Экспортная квота колеблется вокруг показателя 11% ВВП. За последние десятилетия американская экономика стала более открытой. Доля внешней торговли в ВВП за 90-е годы поднялась на 4,8 пункта в сравнении с 1,5 и 3,5 пункта в 60-е и 80-е годы. Таблица 21.4 Открытость экономики США, % ВВП 1989 1997 Экспорт товаров и услуг 9,4 11,9 Импорт товаров и услуг 10,8 13,1 Доля зарубежных капиталовложений, 15,3 22,1 рыночная стоимость ИПК, рыночная стоимость 9,8 20,0 И с т о ч н и к: Economic report of the President. W. 1999 Степень интернационализации резко колеблется. Ряд отраслей экономики имеет высокую степень экспортной направленности. США экспортируют примерно четвертую часть сельскохозяйственной продукции, а по некоторым ее видам этот показатель составляет больше половины. В промышленности США сложился тесно связанный с внешним рынком сектор из 7 отраслей обрабатывающей промышленности, на которые приходится почти три четверти всего вывоза промышленной продукции. Экспортные рынки обеспечивают около одной четверти продукции общего машиностроения, более одной пятой — по двигателям и турбинам, свыше двух пятых — по самолетам. В число экспортноспециализированной продукции машиностроения входят нефтеперерабатывающее и строительное оборудование, промышленные двигатели, насосы, компрессоры, контрольно-измерительное оборудование, сельскохозяйственные машины, конторское оборудование, компьютеры, полупроводники, телекоммуникационное оборудование, научные и медицинские приборы, самолеты и двигатели к ним, автомобили. Вместе с тем целый ряд отраслей обрабатывающей промышленности: полиграфическая, резинотехническая, пищевая, ткацкая, мебельная промышленность, производство строительных материалов — в незначительной степени участвуют в международном разделении труда. Эти отрасли постепенно отдали зарубежным конкурентам не только значительную часть своих внутренних, но и международные рынки. Позиции в мировой торговле. США, за исключением трех лет 1988— 1990 гг., занимают первое место в мировой торговле. В 90-е годы внешнеторговые позиции США улучшились. С середины 70-х до середины 90-х годов действовала неблагоприятная для США тенденция на мировых рынках. Улучшение международной конкурентоспособности связано с повышением научно-технического потенциала американских корпораций во многих современных отраслях промышленности, значительным снижением издержек производства и геополитическими изменениями в мире — развалом мировой социалистической системы. Произошли изменения в издержках на рабочую силу, которые составляют 70% всех производственных затрат компаний. Они понизились в сравнении с Японией, Британией. Заметное место в производстве страны занимает ввоз товаров и услуг. За счет его удовлетворяется 12% внутреннего спроса, в том числе 20% потребностей США в текстиле, стали и ряде других видов важной для хозяйства продукции, а по некоторым товарам — в значительно большей степени. Например, доля импорта составляет 30% объема ежегодных продаж автомобилей США. В последние годы доля импорта в продажах станков и оборудования возросла до 50%, а в продажах бытовой электроники, обуви и некоторых других товаров превысила 80%. Характерной чертой внешнеторговых связей является их дефицитность. С 1971 г. внешнеторговый оборот сводится с дефицитом, который является как результатом ослабления конкурентных позиций в ряде отраслей, так и показателем растущей интернационализации американской экономики. Важным свидетельством ведущей роли США в международных экономических отношениях является движение баланса платежей и поступлений за технологию. Сюда входят расчеты за регистрацию патентов, приобретение лицензий, торговых марок, разработок дизайна, авторских прав, промышленных прав и образцов, «ноу-хау», оплата услуг в области менеджмента и т.п. Только несколько стран имели в 90-е годы постоянный актив своего технологического баланса, причем США по этому показателю имеют больший отрыв. Активное сальдо по этим статьям в платежном балансе составляло порядка 15—25 млрд долл. Несмотря на положительное сальдо по международным операциям услугами, текущие статьи платежного баланса в 80—90-е годы сводились с дефицитом от 0,8 до 3,5% ВВП. Дефицит по текущим статьям создавал для иностранных компаний возможности инвестирования в хозяйство США части вырученных от экспорта валютных средств. лови бро

Мое впечатление от рассказа В. Распутина «Уроки французского»

Цікаве - Видатні люди - Люди в погонах

Петро Сагайдачний — творець Війська Запорізького

27 Жовтня 2008, 00:00 , Переглядів: 14716

Сагайдачний

Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію...

Петро Конашевич Сагайдачний (1570—1622) народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (Самбірський район Львівської області) в шляхетській православній сім’ї. Він вів свій рід із дрібної шляхти Попелей-Конашевичів. Навчався в Острозькій школі на Волині. Після випуску переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім учителем, а також помічником київського судді Івана Аксака.

Військовому мистецтву Сагайдачний навчався у Самійла Кішки. "Від молодих нігтів,— за запевненнями біографів,— навчився він натягувати лук, проводити день за днем у сідлі, з труднощами боротися силою свого характеру; легко переносив він втрати, голод і працю, не боявся ворога і під час небезпеки проявляв відчайдушну хоробрість".

У кінці XVI — на початку XVII сторіччя очолив Запорізьку Січ, стає кошовим отаманом. Під проводом його запорожці в 1605 році взяли турецьку фортецю Варну, в 1614-му — Синоп, а в 1616-му — Кафу (Феодосію), спалили турецький флот і звільнили безліч християнських невільників. Прийнявши булаву з рук народу і війська, Сагайдачний назвав себе гетьманом обох сторін Дніпра і Війська Запорізького; його приклад наслідували полковники й сотники, і козаки малоруські почали називатися запорожцями. Ця назва відрізняла полки, віддані гетьманові й вітчизні, від полків, які були віддані магнатам і Польщі.

Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію (ввів армійську дисципліну і розробив тактику бою, властиву саме козакам), що дало йому можливість воювати з переважаючою кількістю турецької армії. Сильна армія козаків дозволила Сагайдачному вести переговори на рівних із польським королем. Армія запорізьких козаків свого часу була щитом, який защищав східні кордони Польщі від турків і Москви. Своє легендарне прізвисько Сагайдачний дістав завдяки умінню влучно стріляти з лука (Сагайдак — сагайдак для стріл).

Славу полководця Сагайдачний здобув у двох походах: московському 1617—1618 років і турецькому — 1621-го. У 1618 році поляки звернулися до Сагайдачного з проханням допомогти королю Владиславу, котрий вирушив під Москву. З 20 000 козаків Сагайдачний здобув Ливни і Єльци, розбив московські ополчення Пожарського й Волконського і вивів Владислава зі скрутного становища. З усім Військом Запорізьким Сагайдачний вступив до Київського (Богоявленського) братства. І хоча його створили без дозволу короля, братство не насмілювалися заборонити, побоюючись козацтва. У 1620 році Сагайдачний переконав єрусалимського патріарха Феофана, що повертався з Москви, відновити православну ієрархію, знищену унією.

У тому ж році розпочалася війна з Туреччиною. Польський гетьман Жолкевський вирішив іти до Стамбула через Молдавію, але програв битву під Цецорою і сам загинув у бою. Загинув там і батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький, а сам Богдан потрапив у полон. Тоді польський король покликав на допомогу запорожців, і Сагайдачний привів на Дністер величезну армію — 41 000 кінноти і артилерію з 22 гармат. У 1621 році відбулася знаменита Хотинська битва; турки змушені були укласти не вигідний для них мир, а Сагайдачний одержав з рук королевича Владислава в нагороду за успішні дії під Хотином меч, інкрустований золотом і діамантами з зображенням алегоричних сцен суду над Соломоном і бою античних воїнів. Вручення Сагайдачному меча майбутнім королем Польщі згідно з тодішнім звичаєм означало визнання високого суспільно-правового стану козацького гетьмана і очолюваного ним Війська Запорізького. Відтепер за козаками визнавали права лицарського люду українських воєводств Речі Посполитої. Вручена зброя як найголовніший лицарський символ на довгі роки стала своєрідною охоронною грамотою для козацтва. Зберігається цей меч у Краківському Вавеле, в Державній колекції мистецтв, під інвентарним номером з назвою "Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького". Мабуть, після смерті гетьмана його меч потрапив у Скарб Коронний у Варшаві, а вже звідти перейшов у власність династії Ваза.

Після Хотинського миру поляки зобов’язалися приборкати свавілля козаків і не допускати їх напади на Туреччину. Глибоко обурені умовами Хотинського миру, козаки не дозволили себе обеззброїти і організовано пішли з-під Хотина на Запоріжжя. Сагайдачний був тяжко поранений під Хотином, і 20 квітня 1622 року його наздогнала смерть від отриманих ран. Похований у Києві, в Братському монастирі.

Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.

Теги: історія, біографія, сагайдачний