Внешняя политика Павла 1. Таблица. Оформление таблицы: 1) Страны-участницы 2) Годы событий 3) Россия приобрела 4) Россия утратила 5) Значения для россии​

Гордостью русской науки и литературы был Михаил Василь­евич Ломоносов. Ученый-энциклопедист, сделавший открытия во многих областях науки — физике, химии, математике, меха­нике, он сыграл большую роль в развитии русской культуры и литературы.

М. В. Ломоносов в соответствии с принципами классицизма упорядочил и систематизировал русский литературный язык. Он создал учение о стилях языка. Все современное ему словарное богатство М. В. Ломоносов разбил на три группы, образующие три стиля — высокий, средний и низкий. «Высокий штиль» со­стоит из слов старославянского происхождения, которые прак­тически не употребляются в разговорной речи. Этим стилем, по мнению М. В. Ломоносова, надо писать трагедии, героические поэмы, оды. «Средний штиль» включает и разговорную лекси­ку, и общеупотребительные старославянские по происхождению слова, понятные каждому носителю русского языка. «Средний штиль» используется в научных сочинениях, стихотворных по­сланиях друзьям. «Низкий штиль» складывается из слов живой разговорной речи и простонародных слов. Им можно писать ко­медии, песни, басни.

М. В. Ломоносов провел реформу русского стихосложения. Поэзия...

начала XVIII в. писалась на основе силлабического сти­хосложения. М. В. Ломоносов развил силлабо-тоническую систе­му, начало которой положил Василий Кириллович Тредиаков­ский (1703-1769). Силлабо-тонический стих был более естестве­нен и органичен для русского языка, и его введение способство­вало подъему национальной поэзии.

В русской поэзии М. В. Ломоносов известен как автор много­численных од. Основными темами его торжественных стихов были природа и ее познание, труд, прославление военных побед Рос­сии. Одам М. В. Ломоносова свойственен гражданско-патриотический пафос. В «Оде на взятие Хотина» поэт воспевает блестя­щую победу русских войск над турками. «Ода на день восшест­вия на престол императрицы Елисаветы Петровны» обращена к властительнице России с призывом продолжать петровские ре­формы, покровительствовать наукам и искусствам. Ломоносов показывает богатство и огромные возможности России, он уве­рен, что «может собственных Платонов И быстрых разумом Невтонов Российская земля рождать»;.

Начатая как воспевание Елизаветы Петровны, «Ода на день восшествия…» превращается в гимн науке.

Історичне значення Центральної ради полягало в тому, що це була перша спроба українства досягти самостійності в Україні.

Российская империя)))) это не точно

У німфи Ліріопи був гарненький синок – Нарцис. Мати не могла натішитися на свою дитину й одного разу вирушила до сліпого пророка Тиресія, щоб той провістив долю новонародженому Нарцису. Тиресій промовив дуже дивні слова: «Нарцис житиме доти, доки не побачить самого себе». Ліріопа ніяк не могла витлумачити пророцтва, тож згодом зовсім про нього забула. Нарцис зростав маминим мазунчиком, якого всі балували й пестили. Він був егоїстичним і самозакоханим, понад усе любив лови й часто сам-один ходив на полювання. Одного разу він забрів у густий праліс, зовсім дикий і безлюдний. Нарцис заблукав і почав гукати на допомогу. Гукне він: «Гей, тут хто є?» – а до нього хтось відгукується: «Є… є…» Тоді він крикне: «Гей, я тут!» А йому у відповідь лунає: «Тут… тут…» Нічого не може збагнути Нарцис. Аж тут вибігає до нього з лісу гарненька німфа Ехо. Бідолашна німфа була колись вельми балакучою і своїми нескінченними патякуваннями дратувала богів. Та ще більше сердилися боги за те, що німфа ніколи не могла вчасно припнути язика й переповідала першому-ліпшому стрічному всі розмови, які почула від богів. От одного разу цариця богів Гера покарала Ехо німотою: тепер вона не могла першою нічого вимовити, а тільки могла повторювати за іншими останній вимовлений склад. Нарцис поглянув на німфу й запитав: «Ти хто?» Затремтіла Ехо – таким вродливим і хорошим видався їй юнак. Серце її просто закипіло від кохання. Ледве ворушачи вустами од хвилювання, вона відповіла: «Хто… Хто…» Нарцис знову питає: «Вийти мені з лісу як?» Ехо ж відповідає: «Як… як…» Обурився Нарцис, відштовхнув німфу й попрямував далі. А ображена німфа з серцем подумала: «Покохаєш і ти, Нарцисе, але твій обранець не відповість тобі взаємністю!» І знехтувана німфа побрела геть. Від нерозділеного кохання вона сохла й в’янула, поки від неї не залишився один тільки голос, який уміє лишень повторювати чужі слова. А Нарцис уже простував собі далі й нарешті вийшов до лісового озерця. Озерце було незайманим, у його прозорій гладіні чітко віддзеркалювалися і небо, і дерева, і птахи, які ширяли у високості. Нарцис присів на березі, щоб спочити, і зачерпнув долонею води напитися. І тої миті, коли він схилився над водою, то побачив у дзеркалі озера своє відображення. Мов стріла прошила Нарцисове серце – ніколи до цього він не бачив власного відображення, отож і не здогадався, що у воді – він сам. Йому здалося, що хтось неймовірно вродливий мешкає в озері, і що довше Нарцис дивився на обличчя у воді, то міцніше закохувався. Нарцис закинув лук і сагайдак зі стрілами, він не хотів ні їсти, ні пити – тільки б глядіти на прекрасне обличчя у воді. Він простягав до обличчя руки, але долоні могли тільки зачерпнути воду. Дні й ночі сидить Нарцис на березі, благаючи чарівну істоту вийти з води, але вона не чує й не бачить його. Зів’яв Нарцис від кохання, знесилів і нарешті ліг на березі озера й тихо промовив: «Прощавай!» А голос сердешної Ехо повторив за ним: «Ай… ай…» Подруги Ехо – лісові німфи вийшли до озера, щоб поховати Нарцисове тіло, але нікого не знайшли на березі. Росла там тільки біла квітка, яка, схиливши голівку, задивилася на власне віддзеркалення у воді. Отож і нарекли цю квітку нарцисом. Міф про Нарциса опрацював Овідій у «Метаморфозах». На сюжет міфу створили опери Франческо Каваллі, Алессандро Скарлатті,Крістоф Віллібальд Ґлюк; Педро Кальдерон де ла Барка написав драму. У переносному значенні Нарцис — самозакохана людина.