с историей 50+25б

Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний народився бл. 1582, Кульчиці в православній родині (тепер село Самбірського району Львівської області). 1589–1592 років здобував початкову освіту у Самборі. З 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій академії. Після випуску Сагайдачний переїхав до Львова, згодом — до Києва, де працював домашнім вчителем, також помічником київського земського судді. Під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців. Змалку навчався військової справи, вмів стріляти з лука, був високоосвіченою, інтелігентною, глибоко релігійною людиною. Брав участь в Молдавській і Лівонської кампаніях 1600-1603 рр. Вже в ранні часи свого перебування на Січі Сагайдачний проявив свої таланти військового лідера, козаки обрали його обозним, доручивши відати всією артилерією Січі. У період між 1605 і 1610 Сагайдачний стає на чолі Січі кошовим отаманом. На Запорозькій Січі він мав величезний авторитет. Його організаторські здібності добре проявилися в першу чергу у вишколі запорожців та створенні регулярних частин війська. Залізна дисципліна, яку всіляко підтримував Петро Сагайдачний, зробили свою справу досить швидко. Військо стало якісно найкращим в Європі. Надзвичайну сміливість козаки тепер стали поєднувати із тактичними та стратегічними факторами військового мистецтва. Османська імперія страждала від походів Сагайдачного, особливо нападів з моря.Петро Сагайдачний проявив себе в цій війні як неперевершений військовий стратег і тактик. 10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином

Третий период связан с правлением крымской династии, последним из которых был Сафа Гирей, который умер в 1551 году.Значительную часть внешней политики Казанского ханства составляли отношения с Русским государством. В этот период не стихают постоянные междоусобицы и борьба за власть. После смерти Мухамеда-Эмина в 1518 г. с новой силой начинается борьба различных феодальных групп (казанской, московской, крымской) за казанский престол. В 1521 г. казанский престол занимает, пришедший из Крыма с военным отрядом хан Сахиб-Гирей, принявший в 1524 г. вассальную зависимость от Турции. В это время Московский Великий Князь усиливает давление на Казань. Более 20 лет, с небольшими перерывами, продолжалось правление в Казани другого крымчака - Сафа-Гирея. После смерти Сафа-Гирея правление ханством переходит в руки его жены - Сююмбике, продолжившей политику ее мужа.В период ее правления начинается серия русских походов на Казань. Первый из них, совершенный зимой 1549-1550 г.г., не увенчался успехом. После этого Иван IV построил укрепленный город на р. Свияге. С основанием Свияжска все волжское правобережье отошло к Москве. В Казани происходит усиление московской группировки, которая приводит к власти наместника при сохранении казанской феодальной знати.Но скоро проявляется недовольство местных феодалов и знати, и на престол вызывается астраханский царевич Едигер, которого поддерживали крымские, астраханские, ногайские ханы и турецкий султан.

Б)вторая половина ХVI века.