Роль Івана Мазепи в історії України?
коротко 6-5речень
Объяснение:
Найдовше з усіх гетьманів – з 1687 по 1710 р. – тримав гетьманську булаву Іван Степанович Мазепа (Калединський). З початком його гетьманування закінчується страшний період Руїни – недарма в пам'яті народній залишилася приказка «Від Богдана до Івана не було гетьмана» (мається на увазі від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи). Виходець з сім'ї українського шляхтича, вихованець єзуїтської колегії та Київської академії, він розпочав свою службу при польському дворі, виконував дипломатичні доручення. За гетьмана Дорошенка він став генеральним писарем, а після І. Самойловича – гетьманом України.
Ставши гетьманом, він був змушений підписати Коломацькі статті, що обмежували й без того куцу автономію України і владу гетьмана. Гетьман за ними мав бути слухняним виконавцем царської волі. За Мазепи внутрішнє життя України стабілізувалося. В цей час в Україні зростає шляхетське землеволодіння, офіційно вводиться панщина (2 дні на тиждень). Оскільки сам гетьман був великим землевласником, він сприяв цим процесам. Бувши близьким другом російського імператора Петра І, він виконував всі його накази.
У 1702 р. у Мазепи з'явився небезпечний конкурент в особі фастівського полковника С. Палія, що підняв повстання на польському Правобережжі з метою визволитися від поляків та об'єднати Україну. Палій був прихильником козацького, демократичного ладу в Україні, а Мазепа – аристократичного, тому за доносами Мазепи Палій був усунутий та за вказівкою Петра І засланий до Сибіру.
Північна війна Росії зі Швецією підривала сили України, і гетьман вирішив скористатися поразками російського війська у перший період війни. З 1706 р. він розпочинає таємні зносини зі шведським королем Карлом XII, а в 1708 р. переходить на його бік з метою відірвати Україну від Росії. Водночас він укладає договір з польським королем про перехід України під владу Польщі. Однак у червні 1709 р. шведські війська під Полтавою зазнали поразки, через яку стали нездійсненими плани гетьмана. Мазепа врятувався втечею до Молдови, де й помер в 1710 році.
Одним з найважливіших напрямків діяльності гетьмана була підтримка культури – він виділяв значні кошти на розвиток освіти, мистецтва, архітектури. Мазепа мав чудову бібліотеку у Батуринському палаці, сприяв перетворенню Києво-Могилянського колегіуму на академію. Він був покровителем і меценатом української церкви і – за його сприянням споруджено 12 храмів у стилі «мазепинського бароко», школи, бурси, шпиталі у Києві, Чернігові, Переяславі. Йому присвячували свої твори видатні культурні діячі. Так ректор Академії Ф. Прокопович написав віршовану драму «Володимир» у якій порівнював Мазепу з князем Володимиром. Мазепа знав декілька мов, автор віршів – «Дума»,, «Пісня». «Псальми».
Значительных успехов достигли и ремесленники, создававшие прочные украшенные орнаментом мечи, кольчуги, самобытные ювелирные украшения (зернь, скань, перегородчатая эмаль, чернь) .
Широкое распространение получили письменность и грамотность . Были введены славянские азбуки кириллица и глаголица, созданные на основе традиционной славянской техники письма, приняты использовавшиеся тогда в Византии способы изображения чисел.
Были открыты первые школы - в Новгороде и Киеве . Ярославом Мудрым была собрана богатейшая в стране библиотека, включавшая не только современные для того времени рукописи, но и часть дошедших древнегреческих источников.
Были заложены начала летописания - ведение ежегодных записей крупнейших событий по годам с включением документов и их оценок. Древнейшей рукописью, написанной монахом Кнево-Печерского монастыря и дошедшей в списках до нашего времени, является «Повесть временных лет» , описывавшая истоки зарождения и начальный этап существования Древнерусского государства.
Зародилась и древнерусская литература, представленная такими произведениями, как «Житие Бориса и Глеба» , «Поучение детям» Владимира Мономаха, «Слово о законе и благодати» Иллариона, былины. Особенностью Древнерусского эпоса было то, что его героями выступали не князья и бояре, а простые люди с их проблемами и заботами.
Жилища у различных категорий населения были разными: князья и бояре жили в каменных или крепких больших бревенчатых хоромах и теремах; горожане - в небольших деревянных домах; сельские жители - в землянках и избах.
Различной была и одежда. Рубахи, порты, плащи, меховые шубы, лапти, поршни, сапоги носили все, но материал, из которого была изготовлена одежда, отражал социальное положение хозяина.
В числе развлечений можно назвать «ловы» (охота) , хороводы, одноголосное пение, игру на гуслях, скоморошьи забавы.
Большое влияние на культурное развитие Древней Руси оказало христианство. Кроме каменного строительства и грамотности, оно принесло иной, отличный от прежнего взгляд на нравственность (вводилось единобрачие) . Славянские имена заменялись именами святых православной церкви.
Таким образом, культура Древней Руси явилась сокровищницей единой древнерусской народности. В условиях начинавшегося удельного периода развития Руси она стала не только основой для развития и расцвета культуры отдельных земель, но и фактором, позволяющим наряду с единым языком говорить о русских территориях как о едином целом.