Наслідком Білоцерківського договору
стало:
А) переселення військових на територію
України;
Б) антигетьманські виступи;
В) проголошення України;
Г) такої угоди не було.
Ответы
Б) антигетьманські виступи;
Объяснение:
Б)
Объяснение:
Білоцеркі́вський ми́рний до́говір 1651р., або Білоцерківські статті — договір між урядом Речі Посполитої і гетьманом Війська Запорізького Богданом Хмельницьким, укладений в Білій Церкві 18 (28) вересня 1651 року після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви. Посол вального сейму Речі Посполитої уніят NN. Сіцінський своїм 1-м голосом не дозволив сейму затвердити цей договір.[1]
Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою Речі Посполитої.
Шляхті Речі Посполитої поверталися маєтки у Брацлавському і Чернігівському воєводствах;
територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством;
реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік;
Україна була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством.
гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські загони.
гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами.
Народні маси України й запорозькі козаки були невдоволені Білоцерківським миром настільки, що Богдану Хмельницькому довелося їх утихомирювати. Боротьба повинна була розгорітися з новою силою.
Богдан Хмельницький використав Білоцерківський договір для перепочинку і підготовки нового воєнного виступу проти Речі Посполитої. Після початку воєнних дій Білоцерківський договір в травні 1652 був анульований Б. Хмельницьким.
Выгнать из их города солдат, что-бы их жизнь была более спокойной.Надеюсь пойдет.лично у меня прокатило когда был в 8.
В начале Средневековья европейцы более всего читали Евангелие и жития святых, в которых рассказывалось о подвигах людей, признанных церковью мучениками. В житиях описывалось, как они истязали себя, чтобы подавить соблазны и душой приблизиться к Богу. Герои житий совершали чудеса и терпели муки ради веры, ради правды и спасения людей, они смело боролись с несправедливостью и злом.
С VI—VIII веков в культуру Западной Европы всё больше входят хроники — рукописи, рассказывавшие об истории народов и о современной хронисту жизни. В хрониках события излагались по годам, так как они следовали друг за другом. Повествование начиналось обычно от Сотворения мира и заканчивалось современными событиями. Наряду с тем что происходило на самом деле, хроники сообщали легенды и вымыслы.
Ирландский монах Беда Достопочтенный в «Церковной истории народа англов» впервые применил новую систему счёта времени — от Рождества Христова.
Безвестные сказители и певцы создавали эпические песни — сказания о великих героях прошлого. Их исполняли, аккомпанируя себе на арфе или виоле (маленькой скрипке). С течением времени одни песни соединялись с другими. Так возникли великие средневековые эпические поэмы (эпо- сы): англосаксонский «Беовулъф», скандинавская «Старшая Эдда», немецкая «Песнь о Нибелунгах». На протяжении всего раннего Средневековья эпосы существовали только в устной форме. Позже их стали записывать, поэтому, к счастью, мы можем сейчас прочитать многие из них.
Другие вопросы по истории
