Что сделали с беглецами после побега? толстой, кавказский пленник.

Гоголь начинает повесть с описания природы, потому что ему надо показать читателю, где происходит действие и в какое время, и создать настроение таинственности и загадочности.
Картины природы играют важную роль в повести Н. В. Гоголя. Писатель то и дело прерывает повествование о героях и событиях предрождественской ночи и даёт прекрасные пейзажные зарисовки.

«… ночь - чудо! Светло, снег блещет при месяце. Все было видно, как днем. Не успел выйти за дверь - и вот, хоть глаз выколи! »
«Поднялась метель. В воздухе забелело. Снег метался взад и вперед сетью и угрожал залепить глаза, рот и уши пешеходам» .
«… и месяц, пользуясь этим случаем, вылетел через трубу Солохиной хаты и плавно поднялся по небу. Все осветилось. Метели как не бывало. Снег загорелся широким серебряным полем и весь обсыпался хрустальными звездами. Мороз как бы потеплел. Толпы парубков и девушек показались с мешками. Песни зазвенели, и под редкою хатою не толпились колядующие» .
«Чудно блещет месяц! Трудно рассказать, как хорошо потолкаться в такую ночь между кучею хохочущих и поющих девушек и между парубками, готовыми на все шутки и выдумки, какие может только внушить весело смеющаяся ночь. Под плотным кожухом тепло; от мороза еще живее горят щеки; а на шалости сам лукавый подталкивает сзади» .
«И ночь, как нарочно, так роскошно теплилась! и еще белее казался свет месяца от блеска снега» .

Пейзаж одушевлён: «Глянули звёзды…» , «Месяц величаво поднялся на небо посветить добрым людям и всему миру…» , «месяц… заглядывал» в окна хат. Ведьма собирает звёзды в рукав; черт, обжигаясь, хватает месяц, перекидывает его «из одной руки в др

давай так сейчас я напишу тебе ответ А ты мне OK

Краса врятує світ», - кажуть дорослі. Якщо це так, то чому ж тоді в казці Г. К. Андерсена вона ледь не знищила маленького хлопчика? Можливо, тому, що краса буває різною.
Снігова Королева вражала оточуючих своєю досконалістю. Навіть маленький хлопчик не зміг встояти перед її чарами. Хто знає, краса на нього так подіяло, чи осколок з чарівного дзеркала, яка потрапила в його очей, але Кай забув всіх: друзів, Герду, бабусю. Єдине, чого йому хотілося, - бути завжди поруч з прекрасною жінкою, тому що «розумному, чарівного особи він не міг собі уявити».
Кай жив в крижаному палаці Снігової Королеви, але він не відчував холоду, оскільки від її поцілунків серце хлопчика перетворився на маленьку крижинку. Воно не здатне було відчувати ні болю, ні жалю, ні співчуття. Мені здається, що Кай любив королеву, а тільки захоплювався нею, підпорядковувався її красі.


Виявляється, що краса може бути убивчою. Снігова Королева могла б убити Кая, якщо поцілувала його в третій раз. Але красуня не хотіла його смерті. Вона навіть пообіцяла подарувати Каю весь світ і нові ковзани. Щоб отримати подарунки і стати володарем самому собі, хлопчик повинен був з крижинок скласти слово «Вічність». Він був наполегливий, але так і не міг його скласти. Мені здається, що це все чари Снігової Королеви. Вона не хотіла відпускати хлопчика від себе, їй потрібно було, щоб нею хтось захоплювався.
Не зрозуміло, що сталося зі світом, якби їм заволодів бездушний хлопчик. На щастя, Герда вчасно знайшла. «Він сидів тихий, непорушний і холодний». Дівчинка чи від радості, що знайшла друга, то через розчарування, що він зовсім не такий, яким був, заплакала. Її гарячі сльози розтопили крижане серце Кая. Хлопчик заплакав і плакав довго і сильно. Скалка з чарівного дзеркала витекла разом зі сльозами. Він упізнав Герду, згадав друзів, бабусю, красиві троянди. Озирнувшись довкола, Кай побачив, «як холодно й порожньо» в палаці. Все, що подобалося його крижаному серцю, виявилося мертвим і непривабливим.
Так, мертва краса Снігової Королеви не встояла перед душевною красою маленької дівчинки. Вірність у дружбі, готовність до самопожертви, щира радість Герди розтопили лід у серці Кая. Не вірте людям красивим, а вірте щирим.