Характеристика остапа(тарас бульба)

Ch₂=c-ch-ch₃         /   /       cl   ch₃

«Тара́с Бу́льба» — повесть Николая Васильевича Гоголя, входит в цикл «Миргород». При подготовке черновой рукописи к печати Гоголем были внесены многочисленные исправления. Большая небрежность черновой рукописи «Тараса Бульбы», пропуски отдельных слов, неразборчивый почерк, незаконченный вид отдельных фраз — всё это привело к тому, что в составе «Миргорода», опубликованной в 1835 году, вкралось множество погрешностей. К 1842 году у Гоголя появилась новая переработка «Тараса Бульбы», где появились новые эпизоды, а объём повести увеличился вдвое. Уехав в 1842 году за границу, Гоголь поручил все заботы о печатавшемся собрании всех своих сочинений Николаю Яковлевичу Прокоповичу, подчеркнув, что в его повести «Тарас и Бульба» много погрешностей. В 1842 году вышла её вторая, и переработанная редакция с изменениями Гоголя и Прокоповича, где Прокопович внимательно относится ко всем просьбам Гоголя и большая часть правок приходится на долю слов и словосочетаний, которые не соответствовали нормам русского литературного языка. Например, заменено местоимение «сей» на «этот».

1) Человек, который только недавно, допустим 2-3 дня назад пришел на работу, о нем другие могут сказать, что он работает "без году неделя".
2) Парень познакомился с девушкой спустя месяц после их знакомства решил на ней жениться, мать может сказать этому молодому человеку так: "Сынок, ты что?! Ты её знаешь без году неделя!"
________________

Т.е это выражение используется, когда имеется ввиду небольшой промежуток времени.

«Гуси-лебеді летять» головні герої діляться на позитивних та негативних. Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… «Гуси-лебеді летять» коротка характеристика головних героїв. Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди. Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів. Бабуся — проста селянська трудівниця Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна. Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика. Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.