И. С. Тургеньев "Бирюк" главные герои , главная мысль

Какой был быт людей , которые написали данное произведение

«Гуси-лебеді летять» головні герої діляться на позитивних та негативних. Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… «Гуси-лебеді летять» коротка характеристика головних героїв. Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди. Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів. Бабуся — проста селянська трудівниця Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна. Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика. Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.

1)нет, автор не осуждает Онегина за дуэль с Ленским. Потому что Онегин был так воспитан и его не за что было осуждать.Он не вызывал Ленского на дуэль, а Ленский.
2) Не оправдывает, потому что Онегин мог предотвратить дуэль, но он этого не сделал.
3)Потому что ему было все равно. Этот дуэль для него был хоть каким-то развлечением.

Главная мысль этого стихотворения в том, что явления природы не только вызывают в людях определенные эмоции, настроения, но как бы сами ими наделены. 
"Неохотно и несмело", "принахмурилась", "все сердитей и смелей", "взглянуло исподлобья" -- это всё атрибуты одушевленного существа. 
Таким образом Тютчев показывает, насколько природа родственна человеку.. . 

Впрочем, помимо этого, надо сказать, что стихотворение конечно же, написано не только для того, чтобы выразить данную мысль, но и просто ---для красоты, как создаются и другие произведения искусства. . :)