Интересно, а что если это всё сон, вечный сон, и мы не можем проснуться, то можно предположить, что мы мертвые, или переживаем эту жизнь заново? как вам цитатка? оцените, 1 ответ сделаю лучшим

мы знаем точно, что оттуда, из небытия, не приходят сообщения. мы можем только предполагать, что есть загробная а вот мы, живые, можем видеть солнце, радоваться красоте времён года, любить или ненавидеть, переживать и растраиваться 

иногда бывает так тяжело, что хочется забыть все и заснуть

даже кто-то писал как хочется забыться и уснуть! продлить минуту томно-сладкой неги и со спокойствием вздохнуть, во сне растаяв, покорясь ночлегу. или,наоборот пролетели мгновения,как во сне и хочется вернуться в этот сон снова и снова   это называется

Події, зображені в «Альпійській баладі», відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених збирається до втечі. Один із них має забезпечити її ціною власного життя – підірвати бомбу. Пожертвувати собою зголосився Іван Терешко.

На щастя, доля виявилась прихильною до нього: він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Вона дарує йому й несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі.

Спочатку він хотів позбутися небажаної супутниці, вважаючи її зайвим тягарем. Потім узяв-таки з собою, але коли вона, вкрай виснажена переходом через Альпи, відмовляється йти далі, залишає її.

Згодом хлопець повернеться, щоб понести далі знесилену дівчину на руках. А ще пізніше в його душі з’явиться нове почуття до супутниці – «добре і велике». Джулія стала для хлопця «маленьким людським дивом», яке він несподівано відкрив у лиху воєнну годину за крок від смерті. Іван уперше покохав – глибоко і самозречено.

І ця любов змінила весь стан його душі, відкрила перед ним красу і велич світу, справжню, хоч і таку коротку, мить щастя. Любов, яка зародилася всупереч жорстокій логіці війни, окрилює, підносить його понад альпійські гори, робить кращим, благороднішим, здатним на героїчний вчинок.

Своим характером. ....Барыня привыкла , что все крутится вогруг нее.....А тут это......

Смысл эпиграфа к поэме «Мцыри»                       
Эпиграф – цитата, выбранная из какого-либо источника и помещенная в начале произведения, обычно имеет большое значение для его понимания и анализа. Эпиграф передает смысл, который автор вкладывал в текст, напоминает нам о других эпохах и культурах, в которых уже происходило нечто подобное. В 19 веке в России эпиграфы получают особенное распространение, их использование стало модным, потому что могло подчеркнуть начитанность автора. Наиболее известны эпиграфы Пушкина и Лермонтова, например, эпиграф «Мцыри».