Написать текст рассуждение на тему про офелию

В главе "Сирота" Пушкин описывает Пугачева веселым, честным и благородным. Пугачев счастлив, что уезжает из Белгородской крепости. Мы считаем, что Пугачев бесстрашный и решительный. В главе "Сирота" Пугачев освобождает Машу из-под власти Швабрина, обращаясь с ней "ласково". В главе "Сирота" Гринев и Пугачев приезжают в Белогорскую крепость. Там они находят Машу "в крестьянском оборванном платье", "с растрепанными волосами". Она осталась сиротой, - у нее "ни отца нету, ни матери". Все надежды на спасение капитанская дочка возлагает на возлюбленного Гринева. Однако главным спасителем является Пугачев, который изъявляет желание быть "посаженым отцом" на их свадьбе. Глава 12 Сирота В крепости Пугачев выясняет, что Швабрин издевается над Машей, морит ее голодом. Пугачев "волею государя" освобождает девушку, хочет тут же обвенчать ее с Гриневым. Швабрин выдает, что она дочь капитана Миронова. Пугачев решает, что "казнить, так казнить, жаловать, так жаловать" и отпускает Гринева и Машу.

Когда Герасим он утопил Муму он ушел к себе обратно, но не служил у барыни до конца жизни

Не ленись сома читай и думай :D

Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти.

Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва.

Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен.

Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.