Очем говорится в сказке о трех поросят

Отом что жили три поросёнка. у каждого поросёнка свой дом. один раз пришёл волк. сдул он домик 1 поросёнка, потом 2. а 3 не сдул. потому что у него был кирпичный дом

Андрей Гаврилович и Владимир Дубровский

Події, зображені в «Альпійській баладі», відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених збирається до втечі. Один із них має забезпечити її ціною власного життя – підірвати бомбу. Пожертвувати собою зголосився Іван Терешко.

На щастя, доля виявилась прихильною до нього: він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Вона дарує йому й несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі.

Спочатку він хотів позбутися небажаної супутниці, вважаючи її зайвим тягарем. Потім узяв-таки з собою, але коли вона, вкрай виснажена переходом через Альпи, відмовляється йти далі, залишає її.

Згодом хлопець повернеться, щоб понести далі знесилену дівчину на руках. А ще пізніше в його душі з’явиться нове почуття до супутниці – «добре і велике». Джулія стала для хлопця «маленьким людським дивом», яке він несподівано відкрив у лиху воєнну годину за крок від смерті. Іван уперше покохав – глибоко і самозречено.

І ця любов змінила весь стан його душі, відкрила перед ним красу і велич світу, справжню, хоч і таку коротку, мить щастя. Любов, яка зародилася всупереч жорстокій логіці війни, окрилює, підносить його понад альпійські гори, робить кращим, благороднішим, здатним на героїчний вчинок.

1.И всего только
одну неделю быть им  дома?   - 
говорила  жалостно,   со
  слезами на глазах, худощавая старуха мать.
2. Бедная
старушка, привыкшая уже к таким поступкам своего мужа,   печально
  глядела, сидя на лавке. 
3.Она не смела
ничего  говорить;   но 
услыша  о  таком страшном для нее решении, она не
могла  удержаться  от 
слез;   взглянула  на  детей своих, с которыми угрожала ей такая скорая
разлука, - и  никто  бы  не мог
описать всей безмолвной силы ее горести, которая, казалось, трепетала  в глазах ее и в судорожно сжатых губах.
4. Одна бедная
мать не спала. Она приникла  к  изголовью 
дорогих  сыновей
  своих,  
лежавших  рядом;   она 
расчесывала  гребнем  их 
молодые,    небрежно
  всклоченные кудри и смачивала их слезами; она
глядела на  них  вся,  
глядела
  всеми чувствами, вся превратилась в одно
зрение и не могла наглядеться.
5. Она вскормила
их собственною грудью, она возрастила, взлелеяла их - и только  на
  один миг видит их перед собою. "Сыны
мои, сыны мои милые! что будет с  вами? »
6…. она  была 
жалка,   как  всякая женщина того удалого века. Она миг
только  жила  любовью,  
только  в  первую горячку страсти, в первую горячку
юности, - и уже  суровый  прельститель 
ее покидал ее для сабли, для товарищей, для бражничества.
7. Она видела
мужа в год два-три дня, и потом несколько лет 
о  нем  не 
бывало  слуху.
8. Она  терпела оскорбления, даже побои; она видела
из милости только оказываемые ласки, она была какое-то странное существо в этом
сборище безженных рыцарей, на которых разгульное  Запорожье 
набрасывало  суровый  колорит 
свой.
9. Молодость   без наслаждения мелькнула перед нею, и ее
прекрасные свежие  щеки  и 
перси  без лобзаний отцвели и
покрылись преждевременными  морщинами.