Отношение Акакия Акакиевича к переменам в жизни в период новой шинели? Желательно цитатой.

Заранее благодарна!

Они думали о нём хорошо

Несмотря на молодость, Молчалин является представителем «века минувшего» . Он полностью поддерживает мораль и нравы старой Москвы, и общество платит ему взаимностью, относясь к нему доброжелательно.
Его мировоззрение сложилось в прошлом столетии, в «золотой» екатерининский век, и с тех пор никаких изменений не претерпело.

10 октября н.с.) в местечке Немирове Подольской губернии в семье мелкопоместного дворянина. Детские годы прошли в селе Грешневе, в родовом имении отца, человека деспотического характера, угнетавшего не только крепостных, но и свою семью, чему стал свидетелем будущий поэт. Ф. Достоевский позднее написал о Некрасове: "Это было раненое в самом начале жизни сердце; и эта-то никогда не заживавшая рана его и была началом и источником всей страстной, страдальческой поэзии его на всю потом жизнь". Мать поэта, женщина образованная, была первым его учителем, она привила ему любовь к литературе, к русскому языку,
В 1832 — 1837 Некрасов учился в Ярославской гимназии. Тогда же начал писать стихи.
В 1838, против воли отца, будущий поэт уехал в Петербург поступать в университет. Не выдержав вступительные экзамены, определился вольнослушателем и в течение двух лет посещал лекции на филологическом факультете. Узнав об этом, отец лишил его всякой материальной поддержки. Бедствия, выпавшие на долю Некрасова, нашли впоследствии отражение в его стихах и незаконченном романе "Жизнь и похождения Тихона Тростникова".
С 1841 начал сотрудничать в "Отечественных записках".
В 1843 Некрасов встретился с Белинским, идеи которого нашли отклик в его душе. Появляются реалистические стихи, первое из которых — "В дороге" (1845) — получило высокую оценку критика. Благодаря своему острому критическому уму, поэтическому таланту, глубокому знанию жизни и предприимчивости Некрасов стал умелым организатором литературного дела. Он собрал и опубликовал два альманаха: "Физиология Петербурга" (1845), "Петербургский сборник" (1846), где были напечатаны очерки, рассказы, повести Тургенева, Достоевского, Белинского, Герцена, Даля и др.
В 1847 — 1866 был издателем и фактическим редактором журнала "Современник", сплотившим лучшие литературные силы своего времени. Журнал стал органом революционно-демократических сил.
В эти годы Некрасов создал лирические стихи, посвященные его гражданской жене Панаевой, поэмы и циклы стихов о городских бедняках ("На улице", "О погоде"), о судьбе народной ("Несжатая полоса", "Железная дорога" и др.), о крестьянской жизни ("Крестьянские дети", "Забытая деревня", "Орина, мать солдатская", "Мороз, Красный нос" и др.).
В период общественного подъема 1850 — 1860-х и крестьянской реформы опубликовал "Поэт и гражданин", ("Песня Еремушке", "Размышления у парадного подъезда", поэму "Коробейники".
В 1862, после событий 1861, когда лидеры революционной демократии были арестованы, Некрасов побывал в родных местах — Грешневе и Абакумцеве, итогом чего явилась лирическая поэма "Рыцарь на час" (1862), которую сам поэт выделял и любил. В этот год Некрасов приобрел усадьбу Карабиха, недалеко от Ярославля, куда приезжал каждое лето, проводя время на охоте и в общении с друзьями из народа.
После закрытия журнала "Современник" Некрасов приобрел право на издание "Отечественных записок", с которыми были связаны последние десять лет его жизни. В эти годы работал над поэмой "Кому на Руси жить хорошо" (1866 — 76), написал поэмы о декабристах и их женах ("Дедушка", 1870; "Русские женщины", 1871 — 72). Кроме того, создал серию сатирических произведений, вершиной которых стала поэма "Современники" (1875).
Для поздней лирики Некрасова характерны элегические мотивы: "Три элегии"(1873), "Утро", "Уныние", "Элегия" (1874), связанные с утратой многих друзей, сознанием одиночества, тяжелой болезнью (рак). Но появляются и такие, как "Пророк" (1874), "Сеятелям" (1876). В 1877 — цикл стихов "Последние песни".
Умер Н. Некрасов 27 декабря 1877 (8 января 1878 н.с.) в Петербурге.

Редьярд Кіплінг біографія скорочено англійського письменника викладена в цій статті.
                    Редьярд Кіплінг коротка біографія
 Народився Кіплінг 30 грудня 1865 в індійському місті Бомбей, батько його був професором у школі мистецтв. У 6 років він переїхав до Англії, де жив і навчався в приватному пансіоні. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, у 1882 року йому довелося повернутися в Індію, і почав працювати в місцевій газеті. Саме в ті часи проявилася його велика пристрасть до літератури, тоді ж Кіплінг написав і опублікував перші оповідання. Кіплінг стає репортером і журналістом в Індії. Потім подорожує по Азії, США в якості кореспондента. У 1889 році подорожує Англією, потім оселяється в Лондоні, де твори Кіплінга знаходять велику популярність. У 1890 році виходить перший роман «Світло згасло»). В Лондоні, Кіплінг одружується. Але незабаром через матеріальні проблеми переїжджає до родичів дружини у США. Саме там Д. Р. Кіплінг написав свої найвідоміші твори для дітей: «Книга джунглів» (перша і друга книги). У 1899 році письменник повертається до Англії, в тому ж році подорожує Південною Африкою. Через два роки Кіплінг публікує одне з найбільш вдалих своїх творів — роман «Кім». Серед інших відомих творів письменника: «Пак з Горбів», «Нагороди і феї». Під час Першої світової війни творчість Кіплінга стає менш плідною, багато часу він проводить, працюючи в Червоному Хресті . Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінґові велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури. В 1910 році Кіплінг написав знаменитий вірш «Якщо…» (англ. If…). Під час Першої світової війни загинув його єдиний син Джон. Реакцією на цю трагедію стала участь Кіплінґа в роботі комісії догляду за могилами невідомого солдата. Кіплінг продовжував свою літературну діяльність до початку 30-х років, хоча успіх супроводив йому все менше і менше. З 1915 року письменник страждав від гастриту, який згодом виявився виразкою. Помер Редьярд Кіплінг від прориву виразки 18 січня 1936 у Лондоні. Похований у Куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.