Скласти план характеристику Митька та Сергія до твора Митько з Юрівки
Ответы
Головні герої оповідання Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківкі" - Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко. Ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. Події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.
Мітько і Сергійко - вірні друзі. Це веселі і допитливі хлопці, фантазери, дуже люблять пригоди. Характерами вони схожі, але лідером є Митько. Він рішучіший за друга. Саме Митько вирішив поїхати в село до бабусі. Коли старшокласник Вася-велосипедист пожартував над хлопчиками, саме Митько запропонував ночувати біля озера і вистежити чудовисько, навіть погодився бути приманкою для нього. Митько першим кинувся рятувати невдалого жартівника Васю.
Сергійко більш спокійний хлопчик, але він підтримує ідеї свого друга і допомагає йому. Сергійко дуже добрий: коли Митько заснув на посту, сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою. Сергійко - вірний друг, такий, що ніколи не покине Митька у біді.
Обидва хлопці велікодушні, турбуються один про одного, вміють прощати помилки один одного та мирно розв'язувати конфлікти. А ще вони можуть бути працьовитими та наполегливими, бо, коли хлопчики зацікавилися дивною істотою, що нібито живе у озері, вони прочитали багато книжок з бібліотеки і навіть полюбили зоологію.
Объяснение:
Митько – головний герой пригодницької повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки». Змальовуючи його, автор не дає докладного опису його портрета. Внутрішні якості Митька: дотепність, вигадливість, кмітливість, цілеспрямованість, наполегливість, чесність, оптимізм. Думки після закінчення 5 класу були спрямовані на гарний заслужений літній відпочинок, який він хотів організувати без пильного батьківського нагляду. А для цього треба було поїхати на село до бабусі. Звичайно ж, батьки не хотіли відпускати його, але він був дуже переконливим у своїх доказах (потрібно було зібрати колекцію комах) і обіцяв чесно дотримувався всіх отриманих приписів. Мова героя на початку твору не звертає на себе увагу, але у кінці – суттєво змінюється: у ній починають з’являтися спеціальні слова-терміни, назви різних видів доісторичних тварин (стегозаври, індикоптерії тощо
Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко — звичайні школярі-шестикласники. Сергія і Митька — друзів-шестикласників поєднує вік, інтереси, поведінка, риси характеру. Хлопці — справжні любителі природа, великодушні, дотепні, кмітливі, працьовиті, наполегливі. А найголовніше — вони вміють дружити, турбуватися один про одного, швидко вирішувати конфліктні ситуації. Друзі на літні канікули відправились в село до бабусі. У селі друзі одразу ж знайшли озеро серед лісу, відновили чийсь курінь і весь час проводили там. Крім них, до озера приїжджав на велосипеді ще один міський гість — чотирнадцятилітній Васько. Він розповів шестикласникам, що в озері живе якесь чудовисько. Хлопці вирішили вистежити ящера, адже чітко бачили величезні сліди на прибережному піску, вночі чули страшний рев гали, як булькає вода у глибокому місці. Намагаючись спіймати чудовисько Митько і Сергійко робили пастки, засідки, по черзі чатували вночі. Цілий місяць хлопчики читали книжки про геологічні періоди на Землі і про тварин, які колись населяли нашу планету. Як виявилося потім, ніякого митькозавра не існувало, а над друзями пожартував Васько. Та Митько і Сергійко не образилися, адже за цей місяць вони пережили безліч таємничих і веселих пригод, до того ж перечитали багато книжок з біології. Риси характеру хлопців: а) чемність і доброта; б) мужність і винахідливість; в) повага до батьків і людей похилого віку; г) наполегливість і довіра; д) на зло відповідають добром. Здібності героїв: а) любов до книги; б) прагнення пізнати багато цікавого; в) надання до тому, хто її потребує; г) вміння орієнтуватися у природному довкіллі; д) мрія про славу
Когда левша был в Англии он увидел что там дуло чистили кирпичом. Он хотел помочь русской армии.Здесь говорится о русской жизни и обрядах Товарищи с удивлением замечают, чтособак уводит большая и умная волчица, отлично знающая повадки собак. Они справедливо предполагают, что эта волчица раньше жила с людьми и собаками. Волки постепенно съедают всех собак и начинают охоту на оставшегося в живых путника (второго они тоже съели). В критический момент ему приходят на помощь люди, и волки до него не добираются.
Несчастные путники были правы: волчица, причинившая им столько бед, была наполовину собакой, наполовину волком, и долгое время она жила с индейцами и их собаками. После описываемой сцены с нападением на оставшегося в живых путника стая волков распадается, и волчица вместе со старым волком уходят на поиски пищи. Вскоре у них появляется потомство, из которого остается только один волчонок - главный герой романа Джека Лондона "Белый Клык". Отца Белого Клыка убивает рысь, и Белый Клык остается с матерью. Он рано познает суровую жизнь, быстро понимает право сильного, который убивает слабого. Будучи волчонком, он попадает в руки индейцев: оказывается, его мать волчица Кичи принадлежала им. Кичи и Белый Клык живут у индейцев, пока однажды хозяин не продает Кичи; они разлучаются. Так Белый Клык узнает единственную силу, которую над собой признавал - силу человека.
Белый Клык растет сильным, проворным, суровым волком, который не знает ничего, кроме жестокости. Из всех обитателей деревни он признает только своего хозяина-индейца, который относится к Белому Клыку только как к весьма ценной вещи. Другие собаки не любят Белого Клыка, тем же он воздает им. Такая атмосфера жестокости закаляет характер Белого Клыка и белает его непобедимым бойцом, которого бояться и собаки, и дети, и взрослые. Белого Клыка учат работать в упряжке, он отлично осваивает это ремесло. Однажды его хозяин поехал в форт, где жили золотодобытчики, чтобы продать им меха. Там Белого Клыка замечает Красавчик Смит, он пытается выкупить его у индейца, но получает отказ. Тогда он прибегает к хитрости: зная, что индейцы не умеют пить алкоголь, он спаивает хозяина Белого Клыка, и тот отдает Белого Клыка Красавчику Смиту в обмен на алкоголь. Два раза Белый Клык сбегает от Красавчика Смита, но его прежний хозяин возвращает его обратно, а Красавчик Смит, его новый хозяин, подвергает его сильным побоям. Белый Клык подчиняется новому хозяину, хотя яростно ненавидит его. Красавчик Смит выставляет Белого Клыка на собачьи бои, где он неизменно побеждает, пока однажды не столкнулся с бульдогом, который бы его непременно загрыз, если бы не вмешался инженер Уидон Скотт, который помог разжать зубы бульдога и выкупил Белого Клыка у Красавчика Смита. Так Белый Клык обрел своего третьего хозяина.
Жизнь у нового хозяина коренным образом отличалась от того, что видел белый Клык раньше. Мало-помалу Уидон Скотт приручил Белого Клыка, и тот полюбил своего хозяина так сильно, что у Белого Клыка продадал интерес к жизни, если его хозяин надолго исчезал из дома. Когда настало время возвращаться домой, Уидон Скотт хотел оставить Белого Клыка на севере, но Белый Клык вырвался из дома и пробрался на корабль. Скотт взял его с собой и привез на юг Америки, где все было ново и незнакомо для собаки. Ему снова пришлось привыкать к новым условиям, обстоятельствам и правилам: он защищал имущество хозяина, учился не трогать домашних животных и домочадцев. Однажды он спас жизни домочадцев, кинувшись на сбежавшего из тюрьмы вооруженного бандита, жаждавшего отомстить отцу Уидона Скотта за то, что тот упек его в тюрьму. В схватке Белый Клык загрыз бандита насмерть, но получил тяжелейшие ранения. Сильная натура Белого Клыка позволила ему вылечиться на радость домочадцам, которые пропитались уважением к волку. Любовь, наконец, прочно вошла в суровое сердце сильного волка.
Другие вопросы по литературе
