Аннотация к статье Ф.Ю. Зигеля «Фотография в астрономии» (Федосюк, М.Ю., Ладыженская, Т.А. и др. Русский язык для студентов-нефилологов. М., 2000

 г гоголь произведение три толстяка

План 1. Детство и отрочество Петруши Гринева в родительском се­мействе. 2. Отец решает отправить сына на государственную службу. Путь и прибытие Гринева в Белогорскую крепость. 3. Жизнь Гринева в крепости. Конфликт со Швабриным. Лю­бовь к Маше Мироновой. 4. События, связанные с восстанием Пугачева. Штурм крепо­сти. Гибель капитана Миронова и его жены. 5. Помилование Гринева Пугачевым. Главарь мятежников по­сылает офицера в Оренбург в качестве парламентера. 6. Прибытие Гринева в Оренбург и военный совет. 7. Маша просит о помощи. 8. Возвращение Гринева в Белогорскую крепость и вызволе­ние Маши. 9. Маша Миронова и Петр Гринев покидают крепость — Пу­гачев их отпустил. 10. Арест Гринева. Маша отправлена в деревню к родителям своего жениха. Гринева судят в Казани. Навет Швабрина. 11.Маша Миронова едет в Петербург в царице с просьбой о помиловании Гринева. 12.Царица помогла просительнице. 13. Эпилог. Несколько слов от автора..

Говорячи про якості якої-небудь людини, визначаючи його характер, оцінюючи як особу, чомусь завжди згадують про його приналежність до певної національності, говорять, як зараз модно, про національний менталітет. Герої літературних романів — не виключення. А що таке — російська душа? Що містить в собі це поняття? Звичайно, кажучи про героїв роману «Євгеній Онєгін», можна розповідати про любов до рідної природи, згадуючи рядки про зустріч світанку, про довгі прогулянки по лісах і лугах Михайлівського і Тригорского, по берегах Сороти — не дарма ж поет щедро дарував героям свої улюблені місця. Можна згадати, що «Тетяна вірила Простонародним старовинним переказам» //, розповісти про вірність національним традиціям, про дивовижний сон Тетяни. Але, напевно, те ж саме можна сказати і про інших пушкінських провінційних панночок. Тоді чому ж саме вона — «головна героїня», «улюблена героїня», та ще і «милий ідеал»? Вона навіть по-російськи писати не уміла, і те саме, заповітний лист Пушкіну довівся переводити з французького.

Напевно, є у кожного народу свої риси, властиві тільки йому традиції, які не визначаються соціально-економічними етапами розвитку, які не відняти при яких завгодно випробуваннях. Ми бачимо щирість першого почуття Тетяни, її сміливість і рішучість. Ми знаємо, що вона пронесе його в серці крізь усе життя: «Я вас люблю (до чого лукавити?)» Ми віримо її словам і не чекаємо нічого іншого, коли вона згадує про юність:

А мені, Онєгін, пишнота ця Красивому життю мішура Мої успіхи у вихорі світла Мій людний будинок і вечори Що в них? Зараз віддати я рада Усе це дрантя маскараду Увесь цей блиск, і шум, і чад За полицю книг, за дикий сад За наше бідне житло За ті місця, де вперше Онєгін, бачила я вас Та за покірливе кладовище Де тільки хрест та покров гілок Над бідною нянею моєю!

Особисті переживання Тетяна говорить про те, що вона, дочка свого народу, вірна його принципам і традиціям. Згадаєте її розмову з нянею:

У наші літа Ми не чули про любов; А то б зігнала зі світла Мене покійник свекруха.

Тетяна навіть в чомусь повторює долю кріпосної няні : заміжжя без любові:

Із сльозами заклинань Благала матір; для бідної Тани Усі були долі дорівнюють… Я вийшла заміж.

У чомусь її хрест навіть важче: вона не забула (і ніколи не забуде!) перше кохання, вона знову бачить коханого — тепер уже біля її ніг. Але ж не можна, з точки зору героїні, відплатити злом людині, яка нічого не зробила тобі поганого і любить тебе. Крім того, для Тетяни зовсім не пустий звук честь і вірність

Я вас люблю (до чого лукавити?) Але я іншому віддана Я буду повік йому вірна.

Можна не сумніватися, якщо чоловік, навіть нелюбимий, потрапляє у біду, Тетяна буде поряд з ним, піклуватиметься, підтримуватиме. Поїде в суворий Сибір, як це робила Марія Миколаївна Волконская — теж «милий ідеал» поета, його романтичне юнацьке захоплення.

Значить, вірність і розуміння честі, любов і жертовність заради іншої людини — ось ті риси, що визначають, на мій погляд, в романі Пушкіна душу його улюбленої героїні.

Десять сложноподчиненных предложений 
(А. С. Пушкин «Евгений Онегин»)  

1. 
Когда же юности мятежной
Пришла Евгению пора,
Пора надежд и грусти нежной,
Monsieur прогнали со двора. 
(Когда ...), […]. (СПП с придаточным времени) 
2.
Свет решил,
Что он умен и очень мил.
 […], (что ...). (СПП с придаточным изъяснительным)