Самостоятельная работа по теме «Жизнь и творчество А.К.Толстого»

1. Где детство А.Толстого?

2. Сколько лет было поэту, когда появились первые стихи поэта?

3. Что описал в 1831 году А.Толстой в своем дневнике?

4. Где работал А.Толстой с 1834 года?

5. Назовите первые опубликованные произведения А.Толстого.

6. На каком языке написаны первые произведения автора?

7. Назовите роман об Иване Грозном.

8. Назовите псевдоним А.Толстого, появившийся в начале 50-х годов.

9. Каких авторов еще включал в себя псевдоним?

10. Назовите комедию, написанную в 1851 году.

11. Как звали жену А.Толстого?

12. С какими русскими классиками был знаком А.Толстой?

13. Назовите журнал, с которым сотрудничал А.Толстой.

14. Название трилогии 1862-1869 гг.

15. Как именовал себя А.Толстой в конце жизни?​

Метафора- это переносное значение слова. Например:Нос человека, (переносное значение) Нос корабля.
Эпитет-это характеристика неодушевлёного предмета. Например:Луна пробирается.
Олицетворение-это присвоение возможностей живого существа, например реке:Терек воет, Расступись о старец море.
Троп-это слово или выражение, употребляемое в переносном значении для создания художественого образа и достижения большей выразительности, короче говоря весь твой вопрос.
Литота-это выразительное образное средство, преуменьшающее признак предмета или лица. Например: не более напёрстка.
Гепербола-это жудожественное преувеличение. Например: море смеха, река крови.
Градация-это приём нагнитания синонимов, для большей выразительности. Например: Как ему всё ещё не пришло в голову что это ОБМАН ЗРЕНИЯ, ГАЛЛЮЦИНАЦИЯ,МИРАЖ.
Анафора-это повтор звуков или слов. Ну например: ТЫ красивая, ТЫ милая, ТЫ умная.
Эпифора-это почти как анафора только в конце слова. Ну например: я ключи ПОТЕРЯЛ, я телефон ПОТЕРЯЛ
Оксюморон-это соединение слов, называющих взаимоисключения. Например: Горячий снег, Живой труп.
Удачи)

Санфлаввер  знаю  ответ:Г)

Герой рассказа вступает с природой в разнообразные отношения. Их описание создаёт соответствующее настроение – то тревожное, томительное, то радостное бодрое, ясное.  В начале рассказа природа живёт отдельной, прекрасной и независимой жизнью. Человек будто бы смотрит на неё снизу вверх  ( описание неба, солнца, облаков) . Человек зависит от её расположения.  В описании дня охоты природа пугает охотника, враждебна ему (охотник заблудился.  Человек чувствует себя частью природы. Ночь у костра.  Для мальчиков, которых встретил охотник у ночного костра, природа, с одной стороны – их жизнь, даже праздник. С другой стороны, природа для них полна загадок, непонятных явлений, которые они объясняют действием потусторонних сил.

Онєгін — головний герой роману, молодий франт з багатим спадком, "Спадкоємець всіх своїх рідних", як каже про нього сам Пушкін. Онєгін показаний самим Пушкіним, як людина з дуже складним і суперечливим характером. Сам Пушкін говорить про нього дуже суперечливо: весь роман, сповнений легкою іронією. Пушкін іронічно смакує вченість Онєгіна, його "" гарності "", як-то: манери, здатності вести розмову, всі ці позитивні якості даються як-то іронічно. Автор, з якимсь неповторно коректним смакуванням, хвалить Онєгіна, але в той же час завжди залишається крапля тонкої іронії, яка не зникає майже до самого кінця. Але в той же час сам Пушкін, як він говорить в першому розділі, подружився з Онегіним, що поетові подобаються його риси, що він проводив з Онегіним ночі на набережній Неви, говорить про те, як вони ділилися один з одним спогадами минулих днів .. . Мені самому, Онєгін здався закінченим егоїстом, що в принципі не дивно: батько майже не звертав на нього уваги, цілком і повністю віддаючись своїх справах, доручивши його убогим гувернерам — "мсьє і мадам", а ті в свою чергу пестили хлопця, лише ( "злегка за витівки лаяли", "не докучали мораллю суворої"), що природно, хлопчик виріс у людини, думає тільки про себе, про свої бажання і задоволення, який не вміє, та й не хотять вміти звертати уваги на почуття, інтереси, страждання інших, здатний з легкістю образити людину, образити, принизити — завдати болю людині, навіть не замислюючись над цим. Його гострий язик і підлість характеру стали причиною загибелі Ленського. Пушкін добре сказав про його злом і гострому мовою: "Спершу Онєгіна мова мене непокоїть, але я звик до його уїдливо спору, та на жарти з жовчю навпіл, і злості похмурих епіграм" Протиріччя в характері Онєгіна, поєднання в ньому безумовно позитивних рис з різко залишене йому у спадщину від дядька. Негативними, виявляються впродовж всього роману; чітко видно зміни Онєгіна: йому набридає життя міського франта, йому надокучає ця роль і він переселяється в маєток Там він на деякий проміжок часу знаходить цікаві заняття, але й вони йому надокучає через пару днинок. Події, що відбуваються в останніх главах, найсильніше діють на нього: перше його зміна — зміна звичного егоїзму і пасивного неуваги до оточуючих приходить разом зі смертю його друга, Ленського, яка відбувається з вини Онєгіна. У цей момент, він вже не той зарозумілий, що стоїть вище всіх життєвих вражень, іноді тільки незадоволений сам собою, холодний егоїст. Він буквально приходить в жах від свого страшного і безглуздого злочину. Вбивство Ленського то і перевертає все його життя. Він не переносить спогадів про це лиховісному злочині, які приносять знайомі місця, він бігає по світу в пошуках забуття, але ці пошуки не увінчуються успіхом. Він повертається після довгої подорожі по Росії. Він пізнає всі муки, сидячи закрившись у себе в кабінеті. Онєгін вже тепер не може, як раніше, проходити по життю, зовсім ігноруючи почуття і переживання людей, з якими він, стикаючись у минулому, думав тільки про самого себе ... Ми бачимо, що Онєгін, який повернувся з подорожі, не подібний до колишнього Онєгіна . Він став набагато серйозніше, уважніше до оточуючих. Тепер він здатний переживати самі сильні почуття, які зачіпають його до глибини душі. Повернувшись, Онєгін знову зустрічає Тетяну. І ось тепер-то він, вражений її розумом, благородством, сильними душевними якостями, стриманість у вираженні почуттів, закохується в Тетяну, як хворий, хворіють хворобою. Як же далекий цей, який переживає свою любов чоловік від Онєгіна, з перших розділів роману!