Анализ стихотворения "Якби знав я чари, що спиняють хмари".
) )

Кліменко  с буквой і  так  правильно  писать.

Невже це трапилось. За мої не виконані до кінця справи, прийшлось потрапити у Недоладію. Ну що ж починаємо пригоди! Першим ділом я побачила, що тут все не виконано як слід. Звісно мене це обурило, але я згадала себе і мої справи, на які мені було всеодно. Рухаючись далі я спіткнулась на багато людей схожих на мене, таких лінивих. Король, його охорона і прості жителі. Тут було цікаво але повернутись до рідного дому було ще краще. Ось мої пригоди закінчились, тепер я буду доводити всі справи до кінця.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась.