Аналіз за автором (Вінграновський)

Народився  ( 1769 — 1838) в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Початкову освіту отримував у дяка. Поема «Енеїда» стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Замолоду вчителював на Полтавщині по панських маєтках і був закоханий в одну свою ученицю, Марію. Батько її до Котляревського ставився добре, але Марія вже була обіцяна іншому. Учителеві на це натякнули. Він негайно покинув і той маєток, і цивільне життя, й пішов в армію. Став кадетом Сіверського карабінерського полку. 27-річний кадет — незвичайно для тих часів. Учинок цілком донкіхотський: сісти на коня й залишатися гордим сумним лицарем, вірним своєму коханню. Він потім так і не одружився. А мундир, можливо, нагадував йому про обітницю самотнього лицарства. «Дон Кіхот» Сервантеса, до речі, був у його бібліотеці, серед античних і нових книжок. Літературну славу не ставив вище офіцерських заслуг. Хоча його «Енеїда» мала великий резонанс у всій Російській імперії. Котляревського друкували в тодішніх престижних журналах поруч із Пушкіним. Утім, видати «Енеїду» так і не зміг: просив 2000 крб., а московські видавці не давали й половини. Відставний майор Котляревський мав пенсію 500 крб. на рік.»Енеїді» присвятив понад чверть століття. Віддав 25 років службі на посаді наглядача (директора) дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві. За це, власне, й одержав від царя чин майора. На його могилі в Полтаві на першому пам’ятнику було написано: «Майор Котляревский, сочинитель малороссийской «Энеиды». Через 100 літ пам»ятник оновили і згадка про військовий чин зникла. Прямих нащадків він не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків — шість душ. А дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові. Кажуть, у них був таємний роман. Так це чи ні — ніхто вже не дізнається

Розбишака та непосидько. Федько був саме такою дитиною. Він дуже часто встрягав у халепи але всеодно ніколи не мав звички брехати. Його зовнішній вигляд,поведінка, це те що казало про його захоплення
 

Михайлик є добрий, чемний, працьовитий, шановливий, кмітливий, цілеспрямований, допитливий

Жив -був ледачий кіт. Він був такий ледачий, що навіть не виходив гуляти. Але  господиня дуже любила його і жаліла ленюха. Вона підносила йому під носа посуду з їжею, виносила його на вулицю, заносила назад до хати. Але сталося так, що господині терміново потрібно було поїхати кудись на два дні. От вона котові приготувала їжу, попрохала сусідів. щоб погодували його, та й поїхала. А сусіди забули про кота. От лежить кіт та й думає - коли вже вони мене нагодують. Годину лежить, другу. Їсти хочеться все дужче та дужче. Але він не встає, а лише подумки лютує, що безсовісні сусіди геть про нього забули. І от коли вже минув день, і котисько вже не міг втерпіти, довелося йому встати  та піти самому до своєї мисочки. Втамував він свій голод, запив водичкою, та й пішов ліг на місце. Але з тих пір він зрозумів, що під лежачий камінь вода не тече.