Допоможіть будь-ласка!
Як ти розумієш слова мудреця: "Тільки те твое, що ти віддав людям".
5 речень
ТАЄМНИЦЯ ЛЕСИКОВОЇ СКРИПКИ (Уривок )

Лесик біжить на город до діда і баби і махає руками:

- Жнива прийшли! Жнива прийшли!

- Це добра вістка, дитино, - радіє баба Олена. - Будемо з хлібом, а без хліба в хаті темно.

- А хіба хліб світить?

- Світить, Лесику. Як сонце на небі, хліб світить на землі. Може, тому з давніх-давен люди печуть хліб круглим, на подобу сонця.

- Діду, а хто придумав хліб?

- Ніхто цього не знає, Лесику.

Із сивої давнини лине притча про мудре зернятко пшениці.

Давно то було, так давно, що на землі ще й кордонів не існувало. Люди могли вільно ходити з краю в край.

Жив тоді в Карпатах старий мудрець, такий старий, що ніхто й не знав, скільки йому років.

Однієї ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий подорожній і попросив кусень хліба. Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого - ні скоринки. Усього його багатства - єдина зернина, яка лежала на дні череп'яного горщика. А справжня щирість - поділитися з ( голодним і стражденним останнім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчинив того вечора. Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подорожньому:

«Посади в землю, доглядай, поливай водою, щоб не засохло стебло - через рік колосок виросте. Збереш колосок, розітреш у долоні, зігрієш зернята - і знову посій у землю» ( ( .

Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та була всім його багатством.

Збігло кілька років, зашуміла колоссям уся земля, і в хату мудреця знову зайшов подорожній. Гарно вдягнений, веселий, здоровий, а надворі стояли вози, повні пшениці й усякого добра.

«Це все для тебе, славного мудреця, щоб ти ще довго міг учити мудрості наш народ, як навчив мене» - і вклонився господареві. Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зернину і обняв молодого хлібороба:

- Мені, чоловіче, дороге не багатство, а пам'ять про мене. Радий урожаєві, але беру з нього тільки зернятко, бо пшеничне зерно - мудре. Воно несе в собі знак роду і народу та береже його навічно. А ( ( ( решту зернят роздай людям. Хай засіють усю землю, і ти станеш найбагатшою людиною. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям.

Виконав молодий хлібороб заповіт свого вчителя. Люди обнесли довкола землі пшеничне зернятко, і виріс колос-богатир. І народилися з одного зерняти мільйони пшеничних зерен, і в усьому світі зашуміли пшеничні поля (386 сл) . (Ярема Гоян) .