Как происходила встреча маленького принца и лиса
лис замолчал и долго смотрел на маленького принца. потом сказал: - приручи меня! - я бы рад, - ответил маленький принц, - но у меня так мало времени. мне еще надо найти друзей и узнать разные вещи. - узнать можно только те вещи, которые приручишь, - сказал лис. - у людей уже не хватает времени что-либо узнавать. они покупают вещи готовыми в магазинах. но ведь нет таких магазинов, где торговали бы друзьями, и потому люди больше не имеют друзей. если хочешь, чтобы у тебя был друг, приручи меня! - а что для этого надо делать? - спросил маленький принц. - надо запастись терпеньем, - ответил лис. - сперва сядь вон там, поодаль, на траву - вот так. я буду на тебя искоса поглядывать, а ты молчи. слова только мешают понимать друг друга. но с каждым днем садись немножко назавтра маленький принц вновь пришел на то же место. - лучше приходи всегда в один и тот же час, - попросил лис. - вот, например, если ты будешь приходить в четыре часа, я уже с трех часов почувствую себя счастливым. и чем ближе к назначенному часу, тем счастливее. в четыре часа я уже начну волноваться и тревожиться. я узнаю цену счастью! а если ты приходишь всякий раз в другое время, я не знаю, к какому часу готовить свое нужно соблюдать обряды. .надеюсь это, что " антуан де сент-экзюпери
Любіть Україну, як сонце любіть,як вітер, і трави, і води,в годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди.
Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».
Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.
Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.
Поетове слово звучить щиро й безпосередньо.