Моэ ставлення до героя повiстi захар беркут

Сивою давниною віє зі сторінок повісті і. франка "захар беркут". перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. головне для них – це інтереси громади. живуть вони в глухому селищі тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – захар беркут.дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. захар беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. на громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином тугаром вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".беркут – справжній патріот своєї землі. розпові тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою батьківщину від нападу монголів: "до останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу! " тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові захара – максиму, захар беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. серце батька ридало, а розум говорив, що смерть максима – єдиний порятунок для тухольців.передсмертне слово беркута – це своєрідний заповіт громаді: "доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.

1-нету правильного ответа правильный ответ (ночви) 2-бублик з базару

«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща» «Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» «Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!»

Ответ такой:
Людина
В день вона маленька потом доросла, а потим стара