До ть будь ласка ​

Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів’їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу.Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду. Красу осені показав у поезії «Листопад». Швидко промайнув вересень зі своїми турботами, жовтень збіг непомітно. І ось уже:Морозний вітер в гай і лісподув з холодних містй нещадно з дерева обнісчервоно-жовтий лист.Сіре осіннє небо автор порівнює з циновим дахом, а краплі від роси — зі сльозами. Морозний вітер додає до словесної картини відчуття осіннього холоду, а повторення літери «с» у рядках створює сумний настрій:І висне небо в ті часи,немов циновий дах,і стигнуть краплі від роси,як сльози, на гілках.Осінь у вірші сприймається як жива істота. Листопад наділяється здатністю до людських почуттів. Він береже, жалкує, плаче. Поезія має і символічний зміст. Поет звертається до людини похилого віку, до людини, що досягла своєї «осені» із запитанням: чи гідно прожиті роки, чи багато хорошого було в житті, чи є за чим жалкувати:А ти хоч краплю теплих сліззоставив від весни,щоб плакать так, як плаче лісза літом восени!

Ыпиоыисоыттчтчгтсоватвгтвоствгптугтцгптгвтмшутмгутмоутмоут

Літо – час розваг, задоволень та вільного часу. хтось на дозвіллі займається спортом, хтось дивиться телевізор чи грає у комп’ютерні ігри, а я читаю книги. цього літа я захоплювалася творами олександра гріна, а саме його повістю-казкою «пурпурові вітрила».герої «пурпурових вітрил» – мужній артур та ніжна ассоль – романтики. у них є світла мрія і вони у неї вірять. це віра у справжнє коханя, у щасливе майбутнє.я зрозуміла, що артур грей – фантазер, шукач чогось незвичайного. однак, це не заважає йому бути мудрим, мати добре чутливе серце. він не міг допустити, щоб із рук і ніг спасителя текла кров.я дізналася, що грей любив пригодницьку літературу і цю любов прищепила йому мати. а ще він від ранку до вечора сидів у бібліотеці і прочитав силу-силенну книжок. він хотів зрозуміти самого себе, розгадати незвідані таємниці, побачити заморські країни, позмагатися із бурею, зустріти свою любов, подарувати щастя їй.ще я зрозуміла, що у грея не відразу усе змінилося. він переміг себе, бо позбувся старих звичок, став себе фізично загартовувати. та й море не любить слабких.я полюбила ассоль. адже вона так довго шукала своє пурпурове вітрило. вона мала велику надію на краще. єгль подарував їй цю надію, що до неї припливе свій корабель з червоними вітрилами. і ця мрія не полишала ассоль.важливим для мене є ще і те, що я побачила, що герої твору як і я, розуміють, що усмішка, радість зустрічі, прощання і – вчасно сказане добре слово це найважливіше у житті.у кожного свій корабель, своя стежина у житті, але мені так хочеться, щоб вітрила у всіх були пурпурові, а вітер попутній.і хоча на жодній із карт неможливо знайти містечко лісс, я зрозуміла, що «пурпурові вітрила» о. гріна справді здатні творити дива.книга гріна нагадує про те, що кожен здатний зробити когось щасливим, аби було бажання робити добро, аби в серці була любов.