Як Іванові Силі вдалося стати професійним спортсменом та учнем доктора Брякуса?

Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.
 
Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.

Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди.

Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів.

Бабуся — проста селянська трудівниця

Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна.

Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика.

Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.

Що таке краса? Відповідь залежить від того, про що йдеться в даний момент. Та краса оточує нас скрізь. В природі, в людях, у мистецтві. Не кожен бачить цю красу, хоча це дуже корисно. Уяввмо, що з багатьох кольорів ми бачили б лише чорний та білий кольори, що у всіх людей був би однаковий характер, що в їжі ми б відчували одні й ті самі смаки. Мало кому б сподобалось таке життя, мабуть, потрібно сказати, що нікому, хіба що роботам. Краса дійсно оточує нас всюди і без неї життя було б зовсім іншим. Та щоб зберегти цю красу навколо себе, також треба докладати зусиль. Нічого не існує саме по собі, отже треба приділяти уваги тому, що для нас важливо.

Люба — перша приятелька Михайлика, шкільна подруга. Ця дівчина — сама щедрість, доброта. Вона мовби випромінює сонце. Це маленька лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи. Дівчина надзвичайно спостережлива, чуйна. Це вона «пособила» Стельмахам не їхати з Поділля в Херсонські степи… Як і тітка Василина, Люба співуча: «В них живуть голоси… предків». Героїня розуміє проблеми іншого і сприймає їх, як свої.