Аналiз твору "Метелик над вогнем"

"Метелик над вогнем"
І ніщо не спиняє його,
І не треба за нього тремтіти,
Як метелик летить на вогонь,
Не страхаючись крил опалити.

Понад самим пломінням змайне,
І спурхне, і повернеться знову.
Розтривожить знічев’я мене,
Воскресить нашу давню розмову.

Так, як він, я спадав на вогонь,
Той, котрим ти мені пломеніла.
Крила серця сліпого мого
Найкоротшим зі слів опалила.

Я згорів у святому вогні,
Мав навіки забути про тебе.
Слово те називалося «ні»,
Та вмирати від нього не треба.

Надаремне летіти вдогонь
За літами, що звіялись димом.
Дивака, що спада на вогонь,
Залюбки назову побратимом Нужно это сделать к вечеру!! За ранее