Які твори тараса шевченка стали піснями

Думи  мої думи і   заповіт

«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща» «Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» «Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!»

Літо – час розваг, задоволень та вільного часу. хтось на дозвіллі займається спортом, хтось дивиться телевізор чи грає у комп’ютерні ігри, а я читаю книги. цього літа я захоплювалася творами олександра гріна, а саме його повістю-казкою «пурпурові вітрила».герої «пурпурових вітрил» – мужній артур та ніжна ассоль – романтики. у них є світла мрія і вони у неї вірять. це віра у справжнє коханя, у щасливе майбутнє.я зрозуміла, що артур грей – фантазер, шукач чогось незвичайного. однак, це не заважає йому бути мудрим, мати добре чутливе серце. він не міг допустити, щоб із рук і ніг спасителя текла кров.я дізналася, що грей любив пригодницьку літературу і цю любов прищепила йому мати. а ще він від ранку до вечора сидів у бібліотеці і прочитав силу-силенну книжок. він хотів зрозуміти самого себе, розгадати незвідані таємниці, побачити заморські країни, позмагатися із бурею, зустріти свою любов, подарувати щастя їй.ще я зрозуміла, що у грея не відразу усе змінилося. він переміг себе, бо позбувся старих звичок, став себе фізично загартовувати. та й море не любить слабких.я полюбила ассоль. адже вона так довго шукала своє пурпурове вітрило. вона мала велику надію на краще. єгль подарував їй цю надію, що до неї припливе свій корабель з червоними вітрилами. і ця мрія не полишала ассоль.важливим для мене є ще і те, що я побачила, що герої твору як і я, розуміють, що усмішка, радість зустрічі, прощання і – вчасно сказане добре слово це найважливіше у житті.у кожного свій корабель, своя стежина у житті, але мені так хочеться, щоб вітрила у всіх були пурпурові, а вітер попутній.і хоча на жодній із карт неможливо знайти містечко лісс, я зрозуміла, що «пурпурові вітрила» о. гріна справді здатні творити дива.книга гріна нагадує про те, що кожен здатний зробити когось щасливим, аби було бажання робити добро, аби в серці була любов.