1. визначити рядок, в якому в усіх словах іншомовного походження відбуватиметься подовження: а. ат…естат, інтел…кт, іл…юмінація, ім…іграція; б. кор…еспондент, ап…етит, гол…андський, компрес…; в. марок…анський, буд…ист,
ван…а, шил…ер; г. одіс…ея, мадон…а, ір…аціональний, колон…а. 2. визначити рядок, в якому в словах іншомовного походження пишеться апостроф: а. дос…є, миш…як, фортеп…яно, кап…юшон; б. інтерв…ю, конферанс…є, барел…єф,
ф…юзеляж; в. комп…ютер, прем…єра, ад…ютант, ін…єкція; г. монпас…є, мол…єр, рел…єф, кан…йон.

1в. марокканський, буддист, ванна, шиллер; 2  в. комп"ютер, прем"єра, ад"ютант, ін"єкція;  

Ось і настала ця довгоочікувана пора. Зима. Вона багато тим, що взимку дуже багато свят. Це День святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове, Василя, Водохреще ну і звичайно день святого Валентина. Ці свята викликають у всіх українців радість, щастя, привід зібратися усією родиною за святковим столом. А коли за столом збирається вся родина, вечір забезпечений усмішкою і теплотою душі. Тому ми українці дуже любимо свята і завжди з нетерпінням їх чекаємо. Ось залишився ще один тиждень навчання і всі дітлахи підуть на канікули. А там і свята розпочнуться. Тому не потрібно зволікати, адже свято наближається!

Нарешні прийшла зима. Вона вже потроху застеляє білосніжний килим на поля та дороги. Вранці всі дерева покриті інеєм , ніби хтось їх посипав кришталевими блискітками. Під ногами рипить сніжок який так гарно переливається під сонячним промінням. Всі калюжки* покрились тоненьким льодом а й загалом на дорогах слизько. Таку зиму можна порівняти з весною , тільки взимку цвітуть не квіти , а дерева. Все вкрито не травою , а пухким снігом.На землі можна побачити чиїсь сліди.Їх доволі багато. Але снігу насипало багато тому земля не видніється зовсім.

Розгорни думку на основі цього і опираючись на різні інші твори різних письменників

Авло Чубинський біографія скорочено на українській мові викладена в цій статті. Павло Чубинський коротка біографія Павло Платонович Чубинський — український етнолог, фольклорист, поет, автор слів Гімну України. Народився 15 (27) січня 1839 року на хуторі поблизу Борисполя у небагатій дворянській сім’ї. Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша. 1861 року захищає в Петербурзі дисертацію і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства. Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для «Основи», співпрацює з «Черниговским листком» та з «Киевскими губернскими ведомостями». У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, проти них було заведено кримінальну справу. Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. Після прийняття Валуєвського циркуляра 1863 року потрапив під негласний нагляд. Був висланий на поселення в Архангельську губернію. Перебуваючи на засланні взяв участь в історико-статистичному вивченні краю. Завдяки особистим якостям займав різноманітні посади в губернських статистичних комітетах (працює слідчим, секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі). Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю. У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. 1873–1875 — секретар (1875–1876 — заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі. У 1879 р. Чубинський пішов у відставку, тяжко захворів, і до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. в рідному селі. Таке коротке повідомлення про Павла Чубинського ви можете доповнити на свій розгля