(75б.) ! переказ – актуальні проблеми культури усного мовлення спортивних тележурналістів.аналіз фактичного матеріалу свідчить про наявність в усному мовленні спортивних тележурналістів значної кількості типових помилок, з-поміж яких наичастішими є такі: ненормативна напівпом’якшена вимова шиплячих; порушення правил вимови асимільованих звуків; оглушення дзвінких приголосних у кінці слова.засади милозвучності української мови не є чимось особливим, складним для засвоєння. в усному мовленні комуніканти активно послуговуються цими загальними правилами, автоматично будуючи фрази так, аби їх легко було вимовляти (і, відповідно,- легко сприймати на слух). до того ж, із цією інформацією ознайомлюються учні загальноосвітньої школи ще у 5 класі, тому незнання фахівцями (у нашому випадку – тележурналістами) головних засад мелодики української мови викликає в адресатів (слухачів) у кращому разі подив, якщо не роздратування. крім орфоепічних помилок, мовлення спортивних телеведучих рясніє порушеннями акцентуаційних норм, що зумовлене елементарним незнанням правил наголошування загальновживаних українських.у телетекстах на спортивну тематику найчастішими стосовно неправильного акцентування виявилися такі слова: випадок, нападник, одинадцять, чотирнадцять, завдання, новий, легкий та ін. у деяких випадках зустрічається наголошення, характерне для західних регіонів україни – виділення передостаннього складу в слові (як правило, це пояснюється впливом польської мови).у телерепортажах з футбольних матчів, у спортивних новинах спостерігається певна тенденція до регулярного вживання коментаторами окремих розмовних, просторічних та жаргонних. при цьому можна помітити, що деякі слова є, так би мовити, особливо улюбленими, через що досить часто вживаються у телетекстах спортивної тематики. серед таких лексем найуживанішими є, наприклад, такі: вколотити у значенні “з великою силою забити м’яч”, заштовхати у значенні “всупереч , забити м’яч у ворота”; завалити у значенні “збити гравця суперників з ніг”; вишка у значенні “клуб вищої ліги” та ін. чимало проаналізованих зареєстровано у “короткому словнику жаргонної лексики української мови” л. ставицької, однак із відмінним значенням чи відтінком у значенні. отож, окремі слова цілком могли б поповнити загальний реєстр жаргонної лексики у лексикографічних працях аналогічного типу.​