Фонетичний розбір слова солодко

високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто.
Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева.
Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.

Источник 8Next.com

Життя,небо,дорога,спадок,діалог,дівчина,хліб,зошит

Повага до старших
Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старшого. І мені здається, що з’явилася вона якось сама по собі, просто протягом спілкування

Повага до старшого не є якимось ритуалом, що повторюється тільки кілька разів у рік. Ми повинні підтримувати її щодня. Я не маю через, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова – це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко й не має потреби в майже ніяких зусиллях. Лише небагато. Зовсім не важко поступитися місцем у трамваї або тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старшого. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей учинок – дріб’язок, але він показує, вихований людина, чи ні. Хлопчик, що півнем сидить у переповненому автобусі, а поруч коштує стомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває й так, що вона просить його поступитися місцем, а хлопчик відмовляє. Це, на мій погляд, уже зовсім хамство!

Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли одержуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослі. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все-таки треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Тому що неввічливо буде влазити, або ще гірше, канючити або кричати. Якщо я не згодний з думкою старших, то говорю це спокійно, без крику й гамору. Хоча іноді так хочеться розлютити, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все-таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і іншого правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба й звертатися по-різному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати її на Ви, тому що називати на ти можна тільки найближчих людей, які старше тебе: маму, батька, бабусю або дідуся. А тітку й інших родичів треба величати тільки на Ви

Всі ці правила прості, і їх не так уже й багато, тому я вважаю, що саме так повинен поводитися кожний

Два протокола, два куща