Скласти словосполучення зі словами золотий в переносному значенні

1)золоті коси 2)золота мова  3)золоті знання 4)золота дитина 5)золотий день

Моє рідне місто – найкраще на Землі. Не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. Воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. Весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. Осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу домашнього затишку. Воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.



Наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. Тут є алея слави ветеранів ВВВ, пам’ятник невідомому солдату, великому Т. Шевченку та бульвар Г. Сковороди з персонажами його творчості. В цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. Також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. А на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів.

Головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. Об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут.

Найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. Саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. Я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

1)Маленького школяра сьогодні похвалила вчителька за високі знання.(однина)
2)Сьогодні у школяр була дуже цікава виставка у школі.

Щастя… У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя – відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя – це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти – першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка – щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя – це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра… Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті “Тіні забутих предків”.
Бути щасливим – це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.