!
Написати переказ до тексту
"Часто доводится чути: "Навіщо ті вірші? Кому здалася ваша поезія?
Будь-яку думку чудово можна висловити прозою. І простіше, і зрозуміліше.
Ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!
І швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!"
Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
Поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.
Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполона. Це -- музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
Звичайно, кожен чув вислів "зійти на Парнас". Це означає --дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. На місці удари забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. Може , хтось пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. Тому не поспішайте кожен св\творений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі. "