Іть скласти оповідання на любу тему

Брехня весна.позеленівші листки дерев де-не-де попадали від сильного нічного вітру.сонце вже встало,але хмарки його трішки прикривало.та це не завадило потрапити промінцям до моєї кімнати,які лоскочуть мої ноги,з яких зпала ковдра.з самого ранку в мене передчуття,що день буде гарним,сонячним,незабутнім! з цими думками я встала,підійшовши до вікна,відчинила його і слухала,як десь,у далечі пташки насвістували вже знайому мені мелодію.ох! які спогуди про дитинство мені навіювали ці насвістування! і з посмішкою про добрі згадки,я напровлялася до кухні,аби поїсти,а потім,можливо,вийти на вулицю з друзями. після сніданку я зателефонувала олесі,донька моєї тітки: -приві я так безтурботно,так щиро. -приві вона і продовжила,- а чи не соромно тобі телефонувати мені після того що ти зробила? ? я здивувалась! адже олесі я ще змалку нічого поганого не робила! -але  ж..я тобі нічого не зробила.. у відповіть я чула лише гудки..набравшись духу,я осмілилась потелефонувати тітці.вона точно мала знати,що сталося. - мовила тітка. -алло..тітко олено? так і не встигла договорити.. -це ти! олеся мені все розповіла.скажи мені,дитино,навіщо ти розказала всім,що олеся ніби закохалася? ще й сказала,що вона закохалась в того,хто їй симпатизує найменше! -але я нічого токого не говорила! розмову ми закінчили.як потім вияснилось,дівчинка яка це сказала недолюбляла нас обох і хотіла нас розсварити.е ні! дружба сильна.а правда завжди спливе!

Як уявляєш майбутнє
вибір професії
чисте повітря
нові школи в селі

Моє рідне місто – найкраще на Землі. Не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. Воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. Весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. Осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу домашнього затишку. Воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.



Наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. Тут є алея слави ветеранів ВВВ, пам’ятник невідомому солдату, великому Т. Шевченку та бульвар Г. Сковороди з персонажами його творчості. В цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. Також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. А на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів.

Головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. Об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут.

Найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. Саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. Я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

Степ ( підмет), струснувшита та зігнавши ( присудок) з себе ( додаток) непримітні тіні ( обставина),горить ( присудок) півник ( обставина) жовто зеленим ( означення) вогнем ( додаток)