Тівр на тему : чи переможе книжку комп'ютер, а бібліотеку- Інтернет ?

всім нам добре відомо, що сучасне людське суспільство є інформаційним. тобто, найголовнішою цінністю для людини є інформація. це цілком логічно, адже виживання людини в більшості випадків забезпечується саме собою, воно вже перестало бути чимось надзвичайним. разом із зростанням важливості інформації самої по собі зросло значення і джерел інформації, які існують. як відомо, раніше найбільш популярним джерелом інформацією була книга, сьогодні їм став комп’ютер та інтернет, яким користуються багато людей і отримують з цього використання небачені раніше вигоди. чи дозволяє все це сказати, що комп’ютер може повністю замінити книгу?

думається, що, відпові на це питання, варто розглянути питання зручності, передусім, адже інформаційна складова книг і комп’ютера однакова. по-перше, тому, що через інтернет можна скачати практично будь-яку книгу, щоб потім читати її на екрані комп’ютера. по-друге, тому, що сьогодні існують дуже зручні комп’ютери у формі планшетів, які мають розмір і вагу, що не перевищує габарити книги, при цьому їх екран нітрохи не гірше аркуша паперу. тобто, виходячи з цих факторів, можна зробити висновок, що вже сьогодні комп’ютери стали більш зручними, ніж книги. і використовуються вони явно не менше, адже навіть так звані електронні книги по своїй структурі є в більшій мірі комп’ютерами, ніж звичайними книгами.

тоді чому ж багато з тих людей, які живуть сьогодні, все ще вважають звичайні книги з паперу більш гарними, ніж комп’ютери та аналогічні засоби? люди, які вважають та чинять таким чином, найчастіше говорять про те, що роблять вони це тому, що їм подобається гортати сторінки, робити позначки зрозумілим і звичним їм чином і навіть відчувати запах книг. що ж, такі висновки не витримують жодної критики. найбільша цінність книги – це інформація, яка в ній міститься, а не що-небудь ще, навіть якісь естетичні фактори. книга повинна розглядатися не з естетичної точки зору, а виключно з інформаційної. люди, які книгу як-небудь інакше, не розуміють дуже важливого.

я вважаю, що фактично комп’ютер вже замінив книгу. сучасні інформаційні технології дозволяють використовувати планшет замість книги, що набагато зручніше, адже в ньому зберігається більше інформації, що, як мінімум, економить місце, де раніше розташовувалися книги. думається, що вже незабаром ті, хто ві перевагу книги над комп’ютерам, прийдуть в себе і визнають, що використання комп’ютерів набагато зручніше і будуть йти в ногу з прогресом.

Ми живимо не задумуючись над майбутнім. Але ж місто в небезпеці. Часто говорять, що місто залежить від молодого покоління, а значить від мене. Ми повинні робити щось. 

Похилилась славна верба над рiчкою, похилилась й укра(йi)на сумуючи за вербою.

Повесть Г. Стельмаха вся выросшая на глубокой народной основе, сам ее характер связан с родной природой, с песней и сказкой. Иногда я задумываюсь над тем, что, став взрослым, обязательно буду вспоминать свое детство. 

А вдруг стану известным писателем или режиссером? Есть ли в моей жизни что-то интересное, о чем можно рассказать через 20 лет? Может, напишу книжку о летних путешествиях в Крым? А может, о наших с друзьями приключения? А возможно, снять фильм о школьных буднях, ведь и в них есть немало веселого? 

Думаете, это будет никому не интересно? А вот в повести Г. Стельмаха «Гуси-Лебеди летят», которую мы недавно изучали на уроках украинской литературы, автор очень интересно рассказал о своем детстве, взаимоотношениях с ровесниками и взрослыми. 

Сказ в произведении ведется от лица главного героя - мальчика Михайлика. Это сам Михаил Афанасьевич Стельмах в детские годы. Детство писателя пршлось на нелегкие 20-ые года XX столетия, когда происходило становление нового государства, которое сопровождали холод, голод и бедность. 

Михайлик рассказывает о своей жизни и переживаниях, о своем отношении ко всему, что он видит вокруг, свидетелем и участником чего приходится быть ему самому. Образ Михайлика раскрывается разными средствами: это и самохарактеристика, и рассказ других о поступках героя, об отношении к нему родителей, дяди Себастьяна и т.п.. Михайлик очень любит сказки и легенды, которые рассказывают ему дедушка Демьян и бабушка. 

Наверное, поэтому мир вокруг иногда кажется мальчику волшебной сказкой: звезды в высоком небе, запах ржи в поле и разных трав в лесу, перепёлка во ржи и дятел на старой груше. Мальчик уважает и оберегает природу, тонко ощущает ее красоту. 

С большой любовью и почетом герой описывает людей, которые привили ему любовь к работе, книге, добру и красоте в жизни: это отец и иметь, бабушка с дедушкой, дядя Себастьян. Эти необразованные, бедные люди имели самое главное - большие души и добрые сердца. 

Мы понимаем, что именно семья сформировала из мальчика честного, трудолюбивого, порядочного человека, а нужды научили сочувствовать чужому горю (припомним хотя бы эпизод, когда Михайлик помогает голодной женщине с ребенком, отдавая им тыквенные семена). 

Михайлик - любознательный ребенок, любит учиться, читать. Он перечитывал все, что только попадалось под руку, даже прочитал книжку со странным названием «Космография». Со временем и сам решает стать писателем. Сначала Михайлик много перечитал книжек, особенно таких, где есть стрельба. А потом и сам захотел написать пьесу. 

Но Михайлик - не какой-то там идеальный ребенок: он очень бодрый, веселый, непоседливый, любит развлекаться и бесчинствовать с друзьями, общаться с подружкой Любой. 

«Прямо над нашим домом пролетают лебеди» - так начинается повесть. Этим образом она и завершается. Гуси-Лебеди - своеобразный символ детства, который озаряет вся взрослая жизнь человека: «Гуси-Лебеди летят … над моим детством, … над моей жизнью!»

Просто переведи на укр.мову.