У якому видммнку стоять прикметники:у давнiй,на дорогiй,у синьому

В школе я учюсь хорошо.Мне сдесь всё нравится.Мы учим Математику ,Русский язык... .Больше всего мне нравится учителя которые сдесь преподают.Запомнилось мне больше встреча с друзьями.

Це Олександр Іванович Пушкін. У ньгого кучеряве волосся,та трохи волося на обичі під вухами. Найперше в очі кидаеться те що він такий серьозний.
Я не знаю який у нього ріст але постава у нього не дуже рівна якщо дивитися на його фото.Волосся у нього кучеряве,а колір волосся у нього темно коричневого.У цього письменика ніс трохи подовжений,я думаю що вын був добрий але з гострим розумом.
Одяг у письменика чорного кольору,з білою сорочкою і чорно чкрвоним шарфом.

Від страху андрій завмер на місці
центр столиці завмер у заторах.
стираючи порох зі столу, андрій побачив на ньому кілька мідяків.
інколи бувають моменти що хочеться стерти собі память аби не памятати того що сталося раніше.
марія полюбляє куховарити, але найбільше їй подобаться випікати здобні смаколики для своїх батьків.
поліція застерігає громадян щодо телефонних шахраїв.
андрій відіслав подарунки батькам тому що не мав змоги приїхати на вихідні додому.

Повага до старших
Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старшого. І мені здається, що з’явилася вона якось сама по собі, просто протягом спілкування

Повага до старшого не є якимось ритуалом, що повторюється тільки кілька разів у рік. Ми повинні підтримувати її щодня. Я не маю через, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова – це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко й не має потреби в майже ніяких зусиллях. Лише небагато. Зовсім не важко поступитися місцем у трамваї або тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старшого. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей учинок – дріб’язок, але він показує, вихований людина, чи ні. Хлопчик, що півнем сидить у переповненому автобусі, а поруч коштує стомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває й так, що вона просить його поступитися місцем, а хлопчик відмовляє. Це, на мій погляд, уже зовсім хамство!

Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли одержуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослі. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все-таки треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Тому що неввічливо буде влазити, або ще гірше, канючити або кричати. Якщо я не згодний з думкою старших, то говорю це спокійно, без крику й гамору. Хоча іноді так хочеться розлютити, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все-таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і іншого правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба й звертатися по-різному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати її на Ви, тому що називати на ти можна тільки найближчих людей, які старше тебе: маму, батька, бабусю або дідуся. А тітку й інших родичів треба величати тільки на Ви

Всі ці правила прості, і їх не так уже й багато, тому я вважаю, що саме так повинен поводитися кожний