Зробити морфологічний розбір слова чарівними​

1) не виходячи, не підстрибнувши, не стримуючись, не обіцяючи, не спитавши, не дійшовши, не відповівши, не заплативши, не зробивши, не написавши, не звільнившись;
2) нехтуючи, невгаваючи, неволячи, ненавидячи, незчувшись, недобачаючи.


!!! НЕ з дієприслівниками пишеться разом, коли слово без не не вживається: нехтуючи, ненавидячи; у префіксі недо-, який указує на неповноту дії: недобачаючи. В інших випадках не з дієприслівниками пишеться окремо: не знаючи, не сказавши.
З чотирма дієприслівниками не пишеться разом або коремо, залежно від їхнього значення:
нездужаючи (хворіючи) - не здужавши (не змігши);
неславлячи (ганьблячи) - не славлячи (не прославляючи);
непокоячись (хвилюючись) - не покоячись (не спочиваючи);
нестямившись(втративши самовладання) - не стямившись (не прийшовши до тями).

-Привіт, Катю!
-Привіт (Незнаю як на українській написати Леша)
-Катю, а ти сьогодні будеш мати вільний час?
-Так. Ти щось хотів?
- Хотів. Може сходимо в кіно?
-Ну незнаю.....
-Ходімо, я куплю квитки.
-А що ми будемо дивитись?
-Я чув що має бути комедія.
-О! Ну тоді підемо! Я люблю комедію!
-Я теж!
-А о якій годині розпочинається фільм?
- О 18:00.
- Добре.
-Де ми зустрінемось?
- Давай біля кінотеатру.
-А о якій годині?
-  О 17:40.
Добре. Я думаю буде цікаво!
- Ще й як!
-Ну що ж, до зустрічі біля кінотеатру!
-Зустрінемось!

Зима

Цього року була дуже тепла та довга осінь і здавалося, що їй не буде кінця. Вже давно з дерев опало усе листя, а літні птахи улетіли у вирій. У будинках увімкнули опалення, день у день я вранці визирала у вікно, з надією побачити сніг. Та снігу все не було, а за вікном стояла насправді «Унылая пора», але ніяк не «Очей очарованье». Лише один раз перший сніжок лише припорошив місто, та й то ненадовго, і вже через декілька годин повністю розтанув. Утворилась сльота та мокротеча, які мені, та й не тільки мені, зовсім не подобається. Ні осінь, ні зима, ні те, ні се.

Така погода нагадувала мені пізню весну, коли зима буває досить затяжною, як цього року осінь. В таку пору весь світ ніби завмирає в очікуванні природних змін. Але очікувати на весну все ж таки не так сумно, як спостерігати за вікном похмуру та непривітну пізню осінь. Бо весною с кожним днем все веселіше припікає сонечко, а восени за вікном кожний день залишається одноманітність похмурих днів. Здається, що ніколи не буде змін, і це визиває у людей нудьгу і погіршує настрій. І хоча й кажуть, що у природі немає поганої погоди, мені здається, що це не так, бо стан природи відображається в людях та в їх настрої, як у дзеркалі.
Пройшла половина грудня і нарешті у небі закружляли такі довгоочікувані сніжинки. Спочатку вони були зовсім крихітні та рідкі, але потім становились все більші і частіші, доки на почався справжній снігопад. Нарешті, дождалися! Цей сніг розтане вже не скоро. На радість дітям і дорослим він змінить зовнішній вигляд дерев, будинків, вулиць, та й люди також зміняться в кращу сторону та поліпшиться їх настрій.
Ось я іду по тихій і спокійній вулиці..... На будівлях, деревах і доріжках лежить пухнастий сніжок, який переливається в променях зимового сонця. Маленькі зірочки, які повільно злітають з неба, обережно сідають на мій ніс і щоки, ніби мовчазливо повідомляють мені про прихід моєї улюбленої пори року – справжньої сніжної і морозної зими.
Усі сніжинки мають різноманітну форму і зовсім не схожі одна на одну. Я звертаю увагу, як на рукаві затримується одна з цих сніжинок і ненадовго дозволяє милуватися собою. Раптом пухнаста шестикутна красуня з красивими перетинками починає танути і зникає, залишивши після себе лише маленьку краплину води. Сніжинка зникає, але на душі надовго залишається почуття моєї причетності до природи та зимової краси.

А білі зірочки все падають і падають з м’якого, просвітленого і затишного зимового неба, вкриваючи білим іскристим килимом притихлу землю, щоб захистити її від лютих морозів.
Я дуже люблю зиму з її непостійністю, чарівністю, її морозами і жорстокими хуртовинами, привабливістю білого покривала та гомоном дітвори на ковзанках. Я кожний рік з нетерпінням чекаю прихід цієї дивовижної пори, яка приносить з собою гарний настрій, зимові свята та неповторні розваги. А ще зима мені подобається за те, що кожний раз після лютих морозів, снігопадів і хуртовин врешті-решт наступає весна, яка несе усім нам нові сподівання та надії. Ми б ніколи не змогли в повній мірі оцінити усі переваги літа, якби не знали справжньої української зими.

Новий рік це день коли всі люди бажають один одному миру і злагоди. у Новий рік всі ми добрі справи згадуємо а погані ні.