Який функційний стиль є наведений в уривку. Спробуйте визначити його підстиль і жанр. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту.

Якщо мовну систему рідної мови мовець використовує у всіх ситуаціях спілкування і якщо він ніколи не використовує іншу мовну систему, таку людину можна назвати монолінгвом (буквально – одномовний). Проте, якщо у певних ситуаціях спілкування вживають й інша мовну система (вторинну), то носія двох систем спілкування (тобто людину, здатну вживати для спілкування дві мовні системи) називають білінгвом (буквально – двомовний) (Верещагін, 1969).
Сам термін «білінгвізм» (bilinguisme) запозичено із французької мови. У 40-х роках ХХ ст. у вітчизняній науці використовували термін, що походить з англійської мови, – «білінгвалізм» (bilingualism), однак він не став усталеним. Сьогодні трактування цього поняття передбачає обов'язкове використання саме двох мовних систем вираження. Тому до білінгвізму не належить, наприклад, ситуація спілкування, у якій беруть участь ті, хто говорить двома близькими діалектами.
Джерелом білінгвізму, як правило, виступає етнічна неоднорідність самого суспільства, наприклад, існування в одній державі двох етносів, що користуються різними мовами. Через те, що в сучасному світі практично немає етнічно «чистих» держав, білінгвізм як явище отримав велике поширення. Білінгвізм відображає ситуацію, коли відразу дві мови визнані державою, внаслідок юридичне закріплених норм або законів, на рівні офіційних і з рівноправним статусом для кожної з цих мов. Серед типових прикладів країн з офіційним білінгвізмом – Канада, Бельгія, Фінляндія, Казахстан та ін. Неофіційний білінгвізм відповідає ситуації, коли офіційно визнана (знову-таки внаслідок законів) лише одна з двох мов, що найбільш часто використовується населенням цієї держави. Водночас не визнана на рівні офіційної друга мова продовжує вживатись значною частиною населення досить широко. Саме до таких держав належить Україна, як і деякі інші держави на географічному колишнього Радянського Союзу.
В українському мовознавстві білінгвізм розглядають головно в контексті російсько-української чи українсько-російської мовної практики. Загалом на сьогодні сформувалось неоднозначне ставлення до двомовності: соціолінгвістика оцінює його здебільшого негативно, стверджуючи, що двомовність у межах однієї країни призводить до соціальної нестабільності; психологи акцентують увагу на негативному впливові білінгвізму на дитячу психіку.