Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А «А як прийде врем’ячко, то достигне яблучко», - говорила мама.

Б «Невже здаються»? – не то злякалася, не то зраділа дівчинка.

В «То ж, діду коханий, вареник гречаний!» - кричить дітвора.

Г «Так то сам король!» – збагнула Наталочка.

​

Петя сказал:"Не может быть"-"Как же так"? Запдакал петя.И петя как заворчит "Врешь"!!!

А. Біля багаття зібралося січове товариство

Центральна вулиця Києва, що проходить поблизу місцевості, де багато років тому Володимир Великий охрестив свою сім’ю, носить назву Хрещатик. Імовірно, саме ця подія і дала назву легендарній вулиці.

Проте існує й інша версія щодо походження назви від місцевості з численними перехресними ярами (Хрещатого Яру). Сучасний Хрещатик завдовжки всьго 1,2 км, а ширина цієї вулиці на окремих ділянках становить майже 100 м. При чому її поїжджа частина сягає 24 м, а по обидва боки Хрещатика колони із дерев, які ніби захищають широкі (14м) тротуари. Зліва уздовж Хрещатика сланозвісний бульвар з каштанами, що неймоірно прекрасний у травневі дні: дерева пишно розквітають і наповнюють вулицю солодкуватим п’янким запахом.
Хрещатик почав функціонувати як вулиця на початку XIX ст. Спочатку була забудована територія в районі сучасної площі Європейської. Забудовувалася здебільшого права сторона аж до вулиці Прорізної. На Хрещатику в той час будувалися в основному житлові будинки, крім першого театру – садиби у Києві. Тому і вулиця певний час іменувалася Театральною. На кінець XIX століття робудова вулиці сягала вже Бессарабської площі. А до 1869 року вона називалася Хрещатицькою, лише згодом її перейменовано в Хрещатик.