Прочитайте. Зробіть повний морфологічний розбір прислівників. 1. Весною працювалося легше, радісніше (Ю. Збанацький). 2. Сизо-синьо-вечірньо в садах дозрівають сливи, заснули в колисках діти, мов лебедята малі. Я на добраніч кажу їм: «Люди, будьте щасливі!» Часто ми забуваєм, що не вічні на цій землі (М. Сингаівський). 3. Чим довше дивився у зоряне небо, тим глибше і неосяжніше відкривалося воно (І. Драч). 4. Невдовзі вийшли на набережну. Перед нами хлюпалась по-осінньому безбарвна затока. 5. Високі небеса, і кам’яний гостинець гостинно мерехтить у сонячній імлі. 6. В краю мого дитинства вікам наперекір у полі край дороги ріс явір-осокір (Із тв. Б. Стельмаха).

1 ні
2 ні
3 так
4 так
5 ні
6. так
7 ні
8 ні
9ні
10 ні
11 так
12 ні

Мабуть, недарма вчителі та батьки говорять, що підлітковий вік – найскладніший. Усе видається таким незрозумілим: дитинство нібито позаду, але ж до дорослого мудрого сприйняття світу ще далеко. У мене багато друзів, і вони розповідають мені про власні думки й переживання. І справді – вони мають чим перейматися. У кожного різні труднощі, у кожного різні мрії. На жаль, багато хто з моїх ровесників скаржиться на труднощі у спілкуванні з батьками. Тож я не можу оминути цю тему, тим більше, що й сам іноді створюю ситуації прикрих непорозумінь із близькими. Варто про це подумати, бо завжди варто шукати компроміс. Розмірковуючи над проблемою батьків і дітей, я почав з того, що спробував сформулювати основні «теми» конфліктів.

Тихий--мовчазний
пустинний--відмерлий
сухий--засушливий

 Стояв морозний день. Іскрився білий сніг. На деревах сяяв іній. Кущі також були сніжними.
 День був чудовий і діти вирішили зробити годівничку для пташок. Хлопці взяли дошки і інструменти і змайстрували саму будівлю годівнички. Дівчата
зібрали різні корми.
 Діти пішли до парку. Вони повісили годівничку на міцний клен. Зробивши свою справу, діти відійшли подалі від дерева.
І як тільки вони відійшли, до годівнички прилетіли пташки: снігурі, горобці, синиці...
 Діти мовчки спостерігали і були дуже раді, що їхня праця не була даремною. Та найбільше раділи Миколка, Наталка та Оленка.
 Вони пішли додому з великими щасливими усмішками.