1. Визначте, які відокремлені члени є в реченнях.
1. Старі дуби, зелені, свіжолисті, про давнину свою шумлять.
2. Здається, ніхто цього, окрім мене, не помітив.

2. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Позначте відокремлені обставини.

1. Відчувши ласку сонця й вітерця промерзле проросте насіння.

2. Огняним їжаком сердито настовбурчивши золоту щетину сідало за снігами сонце.

Бійтеся байдужих!
  Байдужість — то найстрашніша хвороба нашого часу. «Не бійтеся друзів, — писав польський письменник Бруно Ясенський. — Найгірше, що вони можуть, — це вас зрадити. Не бійтеся ворогів. У найгіршому разі вони можуть вас знищити. Бійтеся байдужих. З їхньої мовчазної згоди творяться і зради, і вбивства».
  Замислись на мить, читачу. Чи не «мовчав» і ти часом там, де треба було кричати на весь світ? Чи не втікав задля власного спокою в життєві кущики, щоб нічого «не бачити», «не чути», «не знати»?

ГрЕбля................

Перед мною картина  Монастирського "Запорожець".З першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. Обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. Зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. Довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань. сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях.запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас. картина А. Монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. Усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво життя, щоб ми жили вільно. 

- ви чому пробились хлопці? - суворо запитала директор школи у Петрика та Івана . - Ви ж крані друзі , чи личить вам ображати один одного ?- хлопці були кращими друзями з дитячого садочка .
- Катерина Миколаївна це Іван винен він всім набрав, що я його ручку вкрав
- це за те , щотижня всім понарозповідавтор, що я в ляльки граюсь -обізвав шмигаючи носом Петрик
- якщо б ви про один одного не розказували неправду , ви дружили ще довго . РобІталія ви сноски діти , жити в брехні й не мати жодного друга чи бути чесними і мати міснування дружбу .