Прочитайте уривок з новели М. Хвильового «Я (Романтика)». Напишіть стислий переказ, використовуючи речення з
непрямою мовою.
...В обід прийшов Андрюша й кинув похмуро:
– Слухай! Дозволь її випустить!
Я:
– Кого?
– Твою матір!
Я: (мовчу).
Потім почуваю, що мені до болю хочеться сміятись. Я не витримую й
регочу на всі кімнати.
Андрюша суворо дивиться на мене. Його рішуче не можна пізнати.
– Слухай. Навіщо ця мелодрама?
Мій наївний Андрюша хотів бути на цей раз проникливим. Але він
помилився.
Я (грубо):
– Провалівай!
Андрюша й на цей раз зблід.
Ах, цей наївний комунар остаточно нічого не розуміє. Він буквально не
знає, навіщо ця безглузда, звіряча жорстокість. Він нічого не бачить за моїм
холодним дерев'яним обличчям.
Я:
– Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
Андрюша:
– Слухай!..
Я:
–Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
В цей момент над маєтком пронісся з шипотінням снаряд і недалеко
розірвався. Забряжчали вікна, і луна пішла по гулких порожніх княжих
кімнатах…
…Я забув про все. Я нічого не чув і – сам не пам’ятаю, як попав до
підвалу.
Із дзвоном розірвалася біля мене шрапнель, і на дворі стало порожньо. Я
підійшов до дверей і тільки-но хотів зиркнути в невеличке віконце, де сиділа
моя мати, як хтось узяв мене за руку